Адам Міцкевич: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 65:
=== Останні роки життя ===
У вересні [[1855]] року, в часи [[Кримська війна|Кримської війни]], після смерті дружини та залишивши неповнолітніх дітей, Міцкевич виїхав до [[Константинополь|Константинополя]] з метою організовувати польські підрозділи (''[[Легіони польські|Польський Легіон]]''), а також складений з євреїв ''Єврейський легіон'' для боротьби з царською [[Росія|Росією]]. Раптово 26 листопада 1855 помер у помешканні [[Чайковський Михайло Станіславович|Михайла Чайковського]] під час епідемії [[Холера|холери]] (найімовірніше внаслідок цієї хвороби, хоча теж з'явилися здогадки, що міг бути отруєним [[миш'як]]ом підкупленим російськими дипломатами кухарем<ref>[http://www.wprost.pl/ar/130780/Prawdziwe-przyczyny-smierci-Chopina-i-innych-wielkich-Polakow/ Моніка Фльорек-Москаль Справжні причини смерті Шопена та інших великих поляків] {{ref-pl}} </ref> або померти через [[інсульт]]). Його поховали в тимчасовій могилі у [[Стамбул]]і. У будинку на вулиці Татлі Бадем Сокак № 23, де мешкав, у пам'ять сотої річниці з дня його смерті, був відкритий музей. Перпендикулярно цій вулиці проходить вулиця, яку назвали на його честь. Згодом його останки у [[1855]] році перевезли до [[Париж]]а та поховали на цвинтарі у [[Монморансі (Валь-д'Уаз)|Монморансі]], а в червні [[1890]] року перепоховали у [[Катедра святих Станіслава і Вацлава (Краків)|Вавельських підземеллях]] у [[Краків|Кракові]]. При ексгумації праху в [[Монморансі (Валь-д'Уаз)|Монморансі]] відбувся прощальний мітинг тогочасної польської еміграції в [[Париж]]і, на якому виступив від імені поляків з [[Литва|Литви]] [[Антоні Богданович]], в майбутньому чоловік всесвітньо відомої художниці, народженої та вихованої у [[Златопіль (місто)|Златополі]], [[Анна Білінська-Богданович|Анни Білінської]].
=== Цікаві факти ===
# За свідченням його сучасників, [[Адам Міцкевич]] вирізнявся освіченістю, витонченістю манер, увічливістю і вмінням підтримувати розмову як у світських салонах, так і в колі друзів. В його манері одягатися було щось високе і благородне. Говорив Міцкевич тихо, плавно і завжди дуже логічно. Так він і писав — плавно, швидко і майже без виправлень. Дописавши поему «Фарис», він виправив у ній лише два слова.
# Незважаючи на привабливу зовнішність і витонченість манер Міцкевича, його особисте життя не складалося. Близько 1818 р. він закохався в дівчину з багатої шляхетської родини Маріанну (Марилю) Верещак, але вона вийшла за іншого. Під час перебування в [[Одеса|Одесі]] Міцкевич був закоханий в польку-красуню [[Кароліна Собанська|Кароліну Собанську]], а того ж 1825 р. в [[Москва|Москві]] мав роман з [[Кароліна Павлова|Кароліною Павловою]], в майбутньому відомою російською поетесою. У 1830 р. Міцкевич мало не одружився з донькою знаменитого американського письменника [[Джеймс Фенімор Купер|Фенімора Купера]]. Переживши ще кілька закоханостей, лише в 36 років Міцкевич одружився з донькою співачки [[Марія Шимановська|Марії Шимановської]] — Целіною. Але повного щастя і спокою не знайде він і в подружньому житті, через важку хворобу дружини, яку лікарі пов'язували з психічними відхиленнями. Із шести дітей Міцкевича вижили лише четверо, свою ж першу доньку Міцкевич назвав Марилею — на честь Марилі Верещак, світлі почуття до якої зберіг на все життя.
# В роки свого перебування в [[Росія|Росії]] Міцкевич був знайомий з багатьма визначними російськими письменниками. Саме на російський період припадає перший літературний успіх і широке визнан-ня поетичного таланту Міцкевича. В той час, як варшавські літературні критики не поспішали з офіційним визнанням поета Міцкевича, його талантом захоплювались провідні представники російської літературної і суспільної думки. Восени [[1826|1826 р]]. Міцкевич познайомився з [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкіним]]. Міцкевич згадується в багатьох творах російського поета.
# На всю [[Європа|Європу]] Міцкевич славився своїм мистецтвом миттєвої поетичної [[Імпровізація|імпровізації]], яка справляла на його слухачів ні з чим не зрівнянне враження. Свідком однієї з таких імпровізацій була відома французька письменниця [[Жорж Санд]]: «Ніхто не може точно сказати, що сталося: у кожного з присутніх створилося особливе враження. Одні кажуть, що промова його тривала п'ять хвилин, інші кажуть — годину. Достовірно лише те, що говорив він так прекрасно і висловив думки настільки високі, що всі наче збожеволіли. Почулися крики й ридання, у багатьох сталися нервові напади, інші не могли заснути всю ніч. [[Граф Плятер]] повернувся додому в стані такого дивного збудження, аж дружина його подумала, що він збожеволів, і дуже злякалася. Але коли він передав їй, як міг, не імпровізацію Міцкевича (ніхто не може повторити з неї слова), а те враження, яке вона справила на слухачів, графиня Плятер сама впала в такий самий стан і почала плакати, молитися й марити».
== Міцкевич та фантастика ==
| |||