Низький замок: відмінності між версіями

'''Низьки́й за́мок у [[Львів|Льво́ві]]''' ([[Польська мова|пол.]] ''Niski Zamek'') — зруйнований [[Замок (споруда)|замок]] Львова. Там, де була розташована ця фортеця, тепер розташованіє [[Національний музей імені Андрея Шептицького у Львові|Національний музей ім. Андрія Шептицького]], [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|Національний театр ім. Марії Заньковецької]] та площа мистецького [[Вернісаж (Львів)|вернісажу]]. На честь зруйнованої пам'ятки архітектури названа вулиця, котра проходить між вернісажем та Національним музеєм. Замок було названо Низьким на противагу [[Високий замок|Високому замку]], який стояв на [[Замкова гора (Львів)|Замковій горі]].

[[1340]] року, коли Львів намагався захопити литовський князь [[Любарт]], Низький замок було дуже пошкоджено, але незабаром його відбудували<ref name="Телеканал Інтер. До 15-ї річниці незалежності України">[{{Citation|last=Документальний фільм до 15-річчя незалежності України|title=Львів 09|date=|url=http://www.youtube.com/watch?v=hicX1-QD2Ks Документальний телефільм від «Інтера» до 15|accessdate=2017-ї річниці незалежності України]02-04}}</ref>. [[1353]] року Любарт наказав спалити місто дощенту і відбудовану фортецю знову було знищено.

Через небезпеку війни з [[Казимир ІІІIII Великий|Казимиром ІІІ]], у [[1345]] та [[1349]] роках у Львові за наказом [[Лев Юрійович|Лева Юрійовича]] (загинув 1323) було розбудовано та укріплено захисні [[форпост]]и [[укріплення]] і Низький замок також<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref>.

Після захоплення [[Галичина|Галичини]] [[Королівство Польське (1025–1385)|Польським Королівством]] Низька фортеця перейшла у власність короля. Деякі польські історики вважають, що цей замок збудував польський король Казімєж ІІІ у [[1362]] році (свідчення неправдиві, бо замок збудували у 1270-х роках).<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref>

У [[1360-ті|1360-х]] роках велися роботи з будівництва Низького замку. У [[1372]]–[[1378]] роках тут проживав правитель [[Галичина|Галичини]] князь Володислав Опольський. [[1381]] року спалахнула нова пожежа, під час якої фортеця згоріла через те, що вона була зведеназроблена з дерева. Новий замок був відбудований зіз дерева і згорів у [[XVI століття|XVI ст]]<ref name="Усе про Львів">[http://chimikur4uk.clan.su/ Усе про Львів]</ref>.

З [[1387]] року в Низькому замку часто проживали польські королі. Замок навіть став неофіційною резиденцією правителів Польщі. У різні часи в замкуньому мешкали: правитель Галичини князь [[Владислав ОпольськийОпольчик]], король [[Владислав II Ягайло]] та королева [[Ядвіґа]], король польський [[Владислав III Варненчик]], король Швеції [[Карл XII|Карл ХІІ]] (після взяття Львова шведами<ref name="М24">''Мельник Б''. Вулицями старовинного Львова…&nbsp;— С. 24.</ref>), правитель Москви [[ВасилійВасиль ІI ДмитрієвичДмитрович|Васілій І Дмітрієвич]]<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref>, [[Лещинський Станіслав|Станіслав Лещинський]] та багато інших видатних діячів<ref name="Усе про Львів">[http://chimikur4uk.clan.su/ Усе про Львів]</ref>.

У [[XV]]&nbsp;ст. в кримінальній в'язниці, яка містилася зліваліворуч, біля брами замку, утримували частину полонених [[Тевтонський орден|тевтонських лицарів]] після [[Грюнвальдська битва|славнозвісної битви під Грюнвальдом]] ([[1410]]).

У [[1537]] році сталися неординарні події в історії [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], з якими був пов'язаний Низький замок. Під [[Збоїща]]ми зібралася 120-тисячна об'єднана польська та литовська армії для військового походу на [[Волощина|Волощину]]. Але замість військового походу армія, під проводом магнатів і шляхти, підняла «курячу» війну, або так званий рокош&nbsp;— військове повстання проти короля. Вони заперечували династичне право наслідникаспадкоємця монарха зайняти королівський престол до того часу, поки на це не дадуть згоду впливові шляхтичі. ВсеУсе закінчилося тим, що [[9 вересня]] 1537 року король [[Сигізмунд I Старий|ЗигмундСигізмунд І]] вибачився перед шляхтою у дворі Низького замку. У 1537&nbsp;р. в Низькому Замку король Сигізмунд I Старий підписав документ, за яким спадковість королівської влади в Королівстві Польському скасовуваласьскасовувалася.<ref name="М24"/>

У [[1565]] році після чергової пожежі Низького замку залишилися лише його мури. [[Староста|Старості]] фортеці (або львівському старості) [[Пйотр Бажий|Пйотру Бажому]]; за іншими даними, його звали Анджей Бардзи або Андрій Баржин)<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref> довелося побудувати нові будівлі замість погорілих. Того ж року за його наказом розпочали зведення нового мурованого замку<ref name="Усе про Львів">[http://chimikur4uk.clan.su/ Усе про Львів]</ref>, який було збудовано у стилі [[Ренесанс|зрілого ренесансу]]. Нові будівлі прикрасили всіляким декором і вазонами, [[міщани]] ототожнювали замок із [[ШинокКорчма|шинкомкорчмою]]<ref name="Телеканал Інтер. До 15-ї річниці незалежності України">[http://www.youtube.com/watch?v=hicX1-QD2Ks Документальний телефільм від «Інтера» до 15-ї річниці незалежності України]</ref>. Після смерті старости замку [[Пйотр БарзийБажий|Пйотра Барзого (Петра Баржі)]] його місце посів [[Миколай Гербурт]], який сприяв закінченню реконструкції фортеці [[1575]] року ув ренесансово-[[маньєризм|маньєристичному]] стилі, яка обійшлася йому ув 6572 золотих. Також багато в чому допоміг реконструкції замку дворянин Анджей (Андрій) Овадовський, котрий склав описи ій кошториси для відбудови Низького замку. Цікавим фактом є те, що будівництвом керував італієць, ім'я якого не збереглося<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref>.

Через важкі випари з болотистої долини річки Полтви [[1621]] року король [[Сигізмунд ІІІ Ваза|Зигмунд ІІІ]] був вимушений виїхати із замку і фортеця втратила статус офіційної резиденції польських королів. Натомість Низький замок став житлом для старости короля (тобтосебто львівського старости).

Під час ревізії фортифікаційних споруд Львова [[1666]] року, вежу цеху золотарів було підперто 9-ма дубовими колодами. Якби це не було зроблено, то вежа зруйнувалася б через те, що під нею протікав міський канал.

Фортеця була власністю короля, всередині замку знаходилася резиденція королівського старости, старостинський архів та навіть [[в'язниця]]. До [[XVII]]&nbsp; століття|XVII ст.]] за мурами вежі зупинялися на перепочинок та у державних справах земські урядники, чиновники. Під час облоги міста Низький замок перетворювався на захиснийзахисну оплоттвердиню для простих людей з околиць Львова.

Після смерті останнього старости замку&nbsp;— князя Радивила&nbsp;— фортеця занепала<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref>. Податків, які стягувалися з жителів Львова, не вистачало на вчасну реконструкцію Низького замку, а королі не хотіли допомагати матеріальному утриманню будівель. Тим не меншеменш, певні роботи з укріплення фортифікацій проводилисьпроводилися. Так [[1703]] року для захисту замку на північно-західному наріжнику міських валів було споруджено укріплений [[ескарп]]ом [[равелін]].<ref>1897 року залишки віднайдено під час спорудження фундаментів для [[Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької|Великого театру]]. Див. ''[[Ґранкін Павло Ерленович|Гранкін&nbsp;П.]], Соболевський&nbsp;Є.'' Львівський оперний театр: історія будови і реставрації // Будуємо інакше.&nbsp;— №&nbsp;1, 2001.&nbsp;— С. 40.</ref>

Коли ув [[1704]] році місто Львів захопили війська [[Карл XII|Карла XII]], шведи пограбували Низький замок найбільше з-поміж інших споруд. Чого вартий тількилише той факт, що архівні документи шведські війська використовували на підстилку для своїх коней.

[[Файл:Львов вернисаж.jpg|міні|праворуч|330пкс|Колишня територія Низького замку: [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|Національний театр ім. Марії Заньковецької]] таі ''Театральна площа'' (вернісаж)]]

Фортеця поступово руйнувалася. Через те, що замковий комплекс знаходивсяперебував надзвичайно близько до річки Полтви, вологий ґрунт руйнував стіни та укріплення фортеці. Дійшло навіть до того, що наприкінці [[XVIII століття|XVIII&nbsp;ст.]] в'язні замку втікали з нього, просто розбираючи цеглини в мурі.

У [[1724]] році в замку відбулося пишне весілля дочки [[Марія Софія Сенявська|Марії Зофії]] коронного гетьмана [[Адам -Миколай Сенявський|Адама Сенявського]] з [[Полоцьке воєводство|полоцьким]] [[воєвода|воєводою]] [[Станіслав -Ернест ДенхофДенгофф|Станіславом Ернестом Денгоффом]]. Через 2 роки фортеця стала свідком не менш пишніших похоронів [[великий гетьман коронний|гетьмана]] А. Сенявського.

Щоправда, у [[1765]] році на відновлення замку було виділено певні кошти, однак їх виявилося замало: мури знаходилисяперебували в хиткому стані, дерев'яні конструкції спорохнявіли, а в деяких місцях цегла повипадала та розпалася на порох.

Австрійська влада хотіла розмістити в замку контори губернських чиновників. За її дорученням архітектор [[Полейовський Петро|Петро Полейовський]] у [[1776]] році розробив доволі помпезний проект перебудови, що зберігся й донині<ref name="Вісник">''[[Вуйцик Володимир Степанович|Вуйцик&nbsp;В.&nbsp;С.]]'' [http://www.anthropos.org.ua/jspui/bitstream/123456789/2338/1/113-125_%d0%92%d1%83%d0%b9%d1%86%d0%b8%d0%ba_%d0%92.pdf Будівельний рух у Львові другої половини XVIII&nbsp;ст.] // Записки Наукового товариства імені Шевченка.&nbsp;— Том 241 (CCXLI), 2001&nbsp;— С. 124.</ref>. Однак через поганий стан замку від реалізації цього проекту відмовилисьвідмовилися.

У [[1782]] році австрійський [[цісар]] Йозеф ІІ подарував замок Станам Галицьким (тобто [[Галицький становий сейм|ГалицькогоГалицькому станового сейму]]) із дорученням збудувати на його місці комплекс, що складався би з театру, зали для [[Бал (танці)|балів]] і готелю. [[1784]] року відповідний проект розробив директор міського будівельного управління [[Карл Мерц]]. Однак через бюрократичну тяганину до реалізації цього задуму не дійшло. На виділені для будівництва кошти було споруджено лише залу для [[Бал (танці)|балів]] та прийому знатних гостей, як театр використали [[Костел Святого Хреста і монастир францисканців (Львів)|костел Святого Хреста]], котрий у [[1785]] році відібрали в [[Францисканці|Ордену францисканців]] і перебудували.<ref name="Вісник"/> До [[1785]] року на території замку діяла церква святої Катерини, збудована у «руському» стилі, але з її закриттям замок щеіще більше занепав, доживаючи свої останні часи<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref>.

[[1802]] року міський уряд Львова у Галицького станового сейму<ref name="К69">''Крип'якевич І. П.'' Історичні проходи по Львові.&nbsp;— Львів&nbsp;: Каменяр, 1991.&nbsp;— С. 69.&nbsp;— ISBN 5-7745-0316-X.</ref> викупив Низький замок, розібрав замкові приміщення, і на їхньому місці зробив торговельну площу<ref name="Поступ">[http://postup.brama.com/000209/pp24_9.html Поступ. «Низький Замок у Львові»]</ref>. Цеглини замку було продано як звичайний будівельний товар для будівництва театру графа Скарбека (міський уряд заробив на цьому 8528 [[Крона (Австро-Угорщина)|крон]]). Частину цеглин купила єврейська громада Львова, з яких збудувала кам'яниці на Бернардинській площі (теперішня [[Площа Соборна (Львів)|Площаплоща Соборна]]).<ref name="К69"/> Так було знищено одну з найвеличніших споруд Львова&nbsp;— Низький замок.

[[Файл:Карта Низького замку І. Качор.jpg|міні|ліворуч|340пкс|КартаМапа комплексу Низького замку (автор [[Качор Ігор Володимирович|І. Качор]])]]

КартиМапи та опису первинного вигляду Низького замку не залишилося, окрім документа, який містить давнє планування замку, складеного після смерті старости [[Пйотр Бажий|Пйотра Бажого]] ({{†}}) 1570). За цим планом фортеця складалася з 2-х частин. Перша&nbsp;— це замок-[[дитинець]], до якого входила церква, склепи, пивниці та покої власників фортеці. Відокремлювався дитинець від пригородку величезними мурами. Друга частина складалася із пригородку зі склепом. Подвір'я Низького замку мало розміри 20×20 [[Метр|м]]. Дитинець замку за розмірами був близько 38×52&nbsp;м. Пригородок фортеці був ненадійно захищений, а [[стіни]] були не надто товстими.

Вигляд відбудованої фортеці лишився на багатьох картахмапах та ілюстраціяхмалюнках, наприклад на гравюрах Пасаротті та Гаффнера.

Західна і північна межа фортеці продовжували лінію міських мурів, при цьому південна частина впиралася до комплексу [[Костел Святого Хреста і монастир францисканців (Львів)|монастиря францисканців]], який до наших часів не зберігся. Зараз на місці монастиря знаходитьсяє [[Вулиця Театральна (Львів)|вул. Театральна]], яка в часи існування Низького замку звалася Довгою і також по нійнею проходив замковий рів. Вхідна брама на ніч закривалася, а звідний міст над ровом піднімали, аби крадії не мали змоги потрапити удо двірдвора замку. У вежі над брамою зберігався архів земських та міських актів, документів.

Замок-дитинець з [[Південь|півдня]] обмежувався каплицею Св. Катерини, яка за легендами була перебудованою українською церквою, а зі [[Схід|сходу]]&nbsp;— Великими покоями. Під фортецею знаходилисябули льохи та потаємні кімнати. У північній частині Низького замку працювали державні служби. Натомість західне крило було пристосоване лише для житлових цілей.

В оборонних мурах були прорізані великі вікна, внизу приміщення містилися бійниці. Такі вікна були дуже потрібними для вентиляції, щобаби під час облоги захисники фортеці не задихнулися від порохових газів.

До замкового палацу входило шість будівель, [[криниця]], а також вже вище згадана каплиця Св. Катерини Олександрійської. Більша ж частина подвір'я Низького замку була вільною від забудови, щоб у разі війни тут могли сховатися жителі міста та розмістилисярозміститися війська. При східній стіні, біля в'їзду, розташовувалися [[Стайня|стайні]]. Північне прясло займала кухня, навпроти якої стояла вже згадана вище криниця. Вода до неї йшла водогоном з-під [[Замкова гора (Львів)|Замкової гори]].

На сьогодні не залишилося навіть руїн колишнього величного замку. Однак завдяки кропіткій роботі [[Януш Вітвіцький|Я. Вітвіцького]], І. Качора, [[Могитич Іван Романович|І. Могитича]], Ф. Марковського, Д. Швеця, О. Конюка, Р. Могитича, студентам архітектурного факультетафакультету Львівської політехніки та працям [[Чоловський-Сас Александер|А. Чоловського]], уявний вигляд Низького замку вдалося реконструювати (''див. картумапу вгорі ліворуч'').

Історики припускають, що костел св. Катерини був найстарішою спорудою Низького замку. Коли церкву побудували&nbsp;— невідомо, однак не залишає сумнівів те, що каплиця була закладена ще приза [[Галицько-Волинське князівство|Галицькихгалицьків князяхкнязів]]. Перші згадки про неї можна знайти в документах [[1370-ті|1370-х]] років. У них зокрема відзначалося, що костел, за наказом князя [[Владислав Опольчик|Володислава Опольського]], повинен утримуватися за кошти з [[млин]]а. Церква тривалий час перебувала під патронатом польських монархів. Так у [[1485]] році [[Казимир IV Ягеллончик|Казимир IV Ягайлович]] призначив для обслуговування каплиці п'ять мансіонаріїв (комірників) та десятину прибутків зі своїх чотирьох королівських маєтностей. Пізніше наступний король польський [[АлександрОлександр Ягеллончик|Александр Ягайлович]] призначив виділення грошей на [[священик]]а, який би виголошував церковні [[Проповідь|проповіді]] [[Німецька мова|німецькою мовою]].

У [[1515]] році [[Сигізмунд I Старий|ЗигмундСигізмунд Старий]] дозволив німцям презентувати одного з шести мансіонаріїв. [[1547]] року це рішення було підтверджено, але оскільки у цей час більшість німців переходили в [[лютеранство]], король відмінивскасував свій наказ.

У [[1621]] році замок втративутратив статус королівської резиденції (король [[Сигізмунд III Ваза]] переїхав до резиденції [[архієпископ]]а). У свою чергу костел св. Катерини Олександрійської перейшов з-під патронату короля удо власністьвласності [[магістрат]]у.

На утримання храму в магістрату не вистачало коштів, тому каплиця повільно занепадала. Коли у Низькому замку жив шведський король Карл ХІІ, його війська, окрім самого замку, дуже пошкодили й костел.

У 1802 році Галицькігалицькі стани, яким став належати костел і замок, продали їх місту. Міський уряд постановив розібрати залишки величного Низького замку та костелу св. Катерини, після чого цеглу продали львівським євреям, які використали її для побудови [[Адміністративний поділ Львова#Передмістя|Краківського передмістя]] (території [[Клепарів|КлепароваКлепаріва]]).

З цього уривка можна зробити висновок, що стінопис церкви залишався первісним і був виконаний ву [[Православ'я|православних традиціях]].

Низька фортеця зображена на багатьох малюнках та [[Гравюра|гравюрах]] [[XVII століття|XVII]]–[[XVIII століття|XVIII]] століть. Це й зображення [[1618]] року гравера Пасаротті та Гаффнера ([[1775]]), малюнки Ф. Ковалишина та Я. Глоговського. Щоправда останні були зроблені вже в [[XIX століття|XIX]]&nbsp;ст. і лише копіюють старі гравюри. Однак на всихвсіх цих зображеннях Низький замок зображується тільки з північно-східної частини. [[Файл:Низький_замок_на_XVI_ст..JPG‎|міні|праворуч|220пкс|Реконструкція Низького замку XVI&nbsp;ст. на пластичній панорамі Качора І. В.]]Загальні габарити будови фортеці науковці знайшли в планах Львова за [[1704]], [[1766]], [[1777]], [[1780]], [[1781]], [[1800]] роки. Основними ж документами реконструкції плану будівлі були «Люстрація Львівського староства» ([[1570]]) та «Люстрація Генеральна Руської землі» ([[1765]]).

Саме завдяки цим працям [[Януш Вітвіцький|Я. Вітвіцький]], Ф. Марковський та кафедра Реставрації Львівської Політехніки змогли відтворити вигляд Низького замку у [[XVIII століття|XVIII]]&nbsp;ст. Завдячуючи тому, що науковцям трапився опис планування первинного замку (складений 1570&nbsp;р.), історики відтворили вигляд Низького замку до великої пожежі 1565 року.

У кінці [[XX століття|ХХ]], та на початку [[XXI століття|XXI]] століть найбільший внесок удо вивчення Низького замку зробили [[Качор Ігор Володимирович|Ігор]] і Любов Качор, І. Могитич та вже згадана кафедра Реставрації Львівського політехнічного інституту.

* [[Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.]]&nbsp;— Львів&nbsp;: Центр Європи, 2008.&nbsp;— С. 59—60.&nbsp;— ISBN 966-603-115-9.