Безбородько Олександр Андрійович: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
GlovackiBot (обговорення | внесок)
м Бот: Автоматизована заміна тексту: (-дата_народження +дата народження)
Немає опису редагування
Рядок 115:
* У квітні [[1797]] року [[Павло I]] надав Безбородькові титул найсвітлішого князя Російської імперії і призначив його на найвищу державну посаду — канцлером. Безбородько мав великий вплив на Павла I i домігся від нього відновлення в Україні Генерального суду й деяких інших установ Гетьманщини, скасованих Катериною II.
 
Безбородько зробив значний внесок у розвиток культури своєї Батьківщини. Кохаючись в українській історії, він склав повний список гетьманів України, генеральних суддів і підскарбіїв, генеральних осавулів, писарів, хорунжих, а також полковників дев'яти українських полків, які становили військо гетьмана. Він наводить близько трьохсот прізвищ людей, які входили до вищих військових та цивільних органів управління України, даючи деяким з них короткі, але влучні характеристики. Деякі дослідники вважають саме Безбородька автором знаменитого анонімного твору «[[Історія русів]]». Ним зібрана унікальна колекція картин, бронзи й фарфору[[порцеляна|порцеляни]], яка, за відгуками сучасників, свідчила про витончений смак власника. Зараз більшість картин Безбородька перебуває в Росії в [[Ермітаж]]і та Російському музеї Петербурга, частина — в Ніжинському університеті.
 
У 1805—1817 рр. на надані ним кошти в старовинному полковому місті [[Ніжин]]і був заснований ліцей, пізніше перетворений на гімназію, а ще пізніше на історико-філологічний інститут ім. князя О. Безбородька (нині [[Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя]]).