Химерна фантастика: відмінності між версіями

*оновлений – New Weird, виражений у творчості Ч.Т. М’євіля, Дж. Вандермеера, К. Коджі, Дж. Томаса, Т. Ліготті, М. Циско, П.З. Брайт, К.Дж. Бішоп та іншін.

Термін «weird» був уперше вжитий Джозефом Шеріданом Ле Фану у назві збірки «The Watcher and Other Weird Stories» (1894). ПопуляризаціяПротепПопуляризація терміну, утім, є заслугою Г.Ф. Лавкрафта, який у своєму критичному есе «Надприродний жах в літературі» дав визначеннявизначив поняттюпонятя «weird talestale» як оповідь, що містить у собі більше ніж таємниче вбивство, закривавлені кості і оповиту саваном фігуру, яка брязкотить ланцюгами. Обов'язковою характеристикою такої оповіді, за Лавкрафтом, є специфічна атмосфера задушливого, неосяжного жаху перед зовнішніми, незнаними силами й натяк на те, що непорушні закони Природи, які єдині дають нам прихисток від наступу хаосу й демонів бездонного космосу, можуть зазнати тимчасової або довічної поразки <ref>Lovecraft H.P. Supernatural Horror in Literature [Електронний ресурс] / H.P. Lovecraft – Режим доступу до ресурсу: http://www.hplovecraft.com/writings/texts/essays/shil.aspx.</ref>.

Переклади подібних за духом творів Ф. Кафки на англійську мову (а WFWeird Fiction – це переважно англофонне явище) показали шляхи альтернативної побудови сюжету. Класичні твори Old Weird будувалися за принципом нагнітання атмосфери: розвиваючись від максимально реалістичного зображення до поступового проявлення Незвичайного і нарешті його страхітливої маніфестації у фіналі твору. Кафкіанська побудова сюжету вводила читача в світ Незвичайного з перших рядків, на тлі якого реальний світ здавався абсурдним і іллогічним <ref>Тодоров Ц. Введение в фантастическую литературу / Ц. Тодоров. – М: Дом интеллектуальной книги, 1999. – 144 с.</ref>. Цей прийом стали успішно використовувати сучасні послідовники WFWeird Fiction, описуючи його як «капітуляцію перед Незвичайним» («surrender to the Weird»). Відповідно до нього Незвичайне стає фактом і даністю художнього світу, створюваного сучасними майстрами WFWeird Fiction, в який читачеві слід цілком зануриться і сприймати з повною серйозністю, не намагаючись розгледіти в Незвичайному художній виверт або алегорію <ref>Gordon J. Reveling in Genre: An Interview with China Miéville [Електронний ресурс] // Science Fiction Studies. – 2003. – № 30. – Режим доступу до ресурсу: http://www.depauw.edu/sfs/interviews/mievilleinterview.htm.</ref>.

Горменгаст» М. Піка, роботи письменників «Нової хвилі» і твори в ключі натуралістичного хоррора виконані в романній формі, на відміну від переважно малих форм Old Weird, що створило підґрунтя для подальшого розвитку WFWeird Fiction – New Weird не тільки з новими акцентами, але і в новій формі.

Визнання нового руху і його деномінація послідували за успішною рецепцією роману Ч. М’євіля «Вокзал загублених снів» (2000). Висока критична оцінка твору привернула увагу читачів і видавців до робіт подібного типу, що вимагало реакції зсередини руху. Генератором такого відгуку стало питання, яке М. Джон Гаррісон розмістив на форумі журналу «The 3rd Alternative»: «New Weird: що це; хто його пише; чи існує він взагалі?» Запитання Гаррісона мало історичне значення, оскільки в ньому вперше прозвучала назва руху – «New Weird», яка за ним у подальшому закріпиласяюзакріпилася <ref>Денісова Д. Д. ЛІТЕРАТУРНА ТРАДИЦІЯ WEIRD FICTION В АНГЛОМОВНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХХ–ХХІ СТОЛІТТЯ [Електронний ресурс] / Д. Д. Денісова // Синопсис: текст, контекст, медіа. – 2016. – # 4 (16). – Режим доступу до ресурсу: http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/219.</ref>.