Работоргівля: відмінності між версіями

Один з найбільш жвавих шляхів работоргівлі вів з азовської Тани в Дамиетту в Єгипті, в [[Гирло|гирлі]] Ніла. За рахунок рабів, вивезених з Причорномор'я, поповнювалася мамлюкска [[гвардія]] багдадських Аббасидів і каїрських Айюбідів. Знаменитий мамлюкський [[султан]] Бейбарс, який розгромив монголів в [[1259]], був рабом з Причорномор'я, імовірно кипчаків, проданим татаро-монголами в Єгипет. Кримське ханство, яка прийшла монголо-татар у північному Причорномор'ї, також активно займалося работоргівлею. Основний ринок рабів перебував у місті Кафа. Раби, захоплені кримськими загонами в Польсько-Литовській державі, в Московській Русі, на Північному Кавказі продавалися переважно в мусульманські країни Передньої Азії. Після великих набігів на [[Русь]] в 1521 і в 1571 в рабство були продані до 100 тисяч полонених. Великий центр работоргівлі знаходився в Астраханському ханстві, де продавалися раби, захоплені [[Ногайці|ногайцями]] і [[Казанське ханство|Казанським ханством]]. Значна частина рабів, захоплених кочівниками, продавалася в Османську Туреччину. З рабів поповнювалася [[Яничари|яничарська]] гвардія і султанська адміністрація.

 

 

Картина С. В. Іванова «Торг у країні [[Східні слов'яни|східних слов'ян]]».