Бариш (село): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MB-bot (обговорення | внесок) м clean up, replaced: в зв'язку → у зв'язку, removed stub tag за допомогою AWB |
Немає опису редагування |
||
Рядок 53:
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної<ref>Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.</ref>.
У [[1559]] році польський король [[Сигізмунд ІІ Август|Сиґізмунд ІІ Авґуст]] надав власнику поселення — [[Кам'янець-Подільський|кам'янецькому]] [[каштелян]]у [[Язловецький-Монастирський Микола|Миколаю з Бучача Язловецькому]] привілей на перетворення Бариша в місто з [[Магдебурзьке право|маґдебурзьким правом]].<ref name="Q3"/> За наявними даними, кам'янецький каштелян<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/jazlowieccy01.html Родовід Язловецьких] (пол.)</ref> Миколай Язловецький-Монастирський помер в [[1555]], тому, дуже ймовірно, привілей був наданий вже після його смерті. Містечко мало право на ярмарок (в п'ятницю після свята Nawiedzenia Діви Марії); діяли кілька солодовень, млини. Біля [[1630]] р. дідичами стали Потоцькі, зокрема, в [[1652]] — [[Ян Потоцький (брацлавський воєвода)|Ян Потоцький]], в [[1687]] — його син [[Стефан Александер Потоцький]],
Польський досдідник Рафал Квіріні-Поплавський припускає, що римо-католицька парафія в Бариші постала одночасно з набуттям маґдебурґії. Пізніше костел перейшов до рук протестантів (ймовірно, кальвіністів, яким був дідич [[Єжи Язловецький]] — син Миколая Язловецького-Монастирського), бо реляція (доповідна записка) архиєпископа [[Ян Димітр Соліковський|Яна Димітра Соліковського]] за [[1600]] р. вказує, що костел перейшов до католиків від протестантів. Новий дідич [[Геронім Язловецький]] сприяв відновленню парафії в [[1602]] р.<ref>''Quirini-Popławski R.'' Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Baryszu… — S. 15.</ref>
|