Національний музей бджільництва України: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Dars (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 42:
В музеї відвідувачі дізнаються, що бджільництво буває трьох видів: бортове, кузовне та пасічне (вуликове), побачать, як підвішується кузов до дерева в лісі. Є в музеї й зразок одного з перших вуликів, основою для якого служив колись звичайний пеньок з дуплом, поставлений на бджільник.
У вітринах музею виставлено інвентар бджолярів XIX сторіччя, є малюнки та гравюри, присвячені темі меду, є навіть перші видання, які відображають розвиток «медової науки», як в Україні, так й у світі. Гордістю музею є спеціально сконструйовані наглядові вулики, крізь які можна подивитися, як живуть бджоли, як будують стільники, вивантажують принесений нектар, пилок, виховують нових бджілок. Музей також розповідає про корисні властивості різноманітних продуктів бджільництва ([[мед]], [[Бджолиний віск|віск]], [[Бджолине обніжжя|обніжжя]], [[Перга (пилок)|перга]], [[прополіс]], [[забрус]], [[бджолина отрута]]).
Експозиція також розповідає про святих, які сприяють медозбору, про традиційні народні «медові» свята, про те, як у давнину готували медові напої та солодощі, які користувалися неймовірною популярністю. У музеї бджільництва можна навіть продегустувати різні сорти меду. Розповідають екскурсантам й про будівлю, в якому знаходиться будинок-квартира засновника сучасного рамкового бджільництва П. І. Прокоповича. Є окремий стенд, де представлена інформація про всіх видатних бджолярів України. Музей бджільництва має в своєму розпорядженні й сучасні технології. До уваги відвідувачів три діорами, всілякі фонограми, що дозволяють простежити всю історію розвитку бджільництва та його сучасний стан, включаючи такі його форми, як апітерапія та ветеринарія бджіл.
| |||