Німецька золота марка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Barow (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Barow (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 109:
В умовах розпаду фінансової системи, для протиставлення [[Нотгельд|''грошам надзвичайних обставин'']] та постійно знецінюваних банкнотам (паперовій марці), у вжиток увійшло поняття ''золота марка''.
== Історія ==
=== Передумови введення ===
За підсумками [[Віденський конгрес|Віденського конгресу]] 1815 року одночасно існувало 35 монархічних держав та 4 вільних міста з переважно німецьким населенням. Усі вони мали повний суверенітет у визначенні своєї внутрішньої та зовнішньої політики, в тому числі і питання про тип та вагу монет, які перебували в обігу на їх території. Надзвичайне різноманіття грошових систем спричиняло низку труднощів. Різко зростали [[Трансакційні витрати|трансакційні видатки]], постійна необхідність обмінювати одні гроші на інші при переїзді в іншу німецьку державу створювали незручності не тільки для мандрівників, але і для проведення торгівельних операцій{{sfn|Holtferich|1990|p=216—220}}.
Відсутність єдиної грошової системи гальмувала процеси об’єднання німецьких князівств та королівств в єдину державу, створюючи безліч проблем. [[Німецький союз]] в 1815 році зняв усі обмеження на пересування по своїй території. Наслідком цього стали міграційні процеси, що визначалися [[Ринок праці|ринком праці]]. Митні бар’єри були скасовані в 1834 році при створенні [[Німецький митний союз|Митного союзу]]. До нього увійшла більшість німецьких держав. Одним з пунктів договору стала декларація про необхідність уніфікації монетних систем{{sfn|Holtferich|1990|p=216—220}}.
25 серпня 1837 року південно-німецькими державами був підписаний Мюнхенський монетний договір, відповідно з яким створювався Південно-Німецький монетний союз з єдиною монетною стопою: 24,5 [[гульден]]а з кельнської марки (233,855 г чистого срібла)<ref>[http://books.google.de/books?id=ubTDYwJh16gC&pg=PA121&lpg=PA121&dq=M%C3%BCnchner+M%C3%BCnzvertrag&source=bl&ots=EVMNfHuG88&sig=R2IqoFDTU7puZMZv95ROUMvUIIk&hl=de&sa=X&ei=EuUIUam4GYTptQa9l4DIDw&ved=0CC4Q6AEwADgK#v=onepage&q=M%C3%BCnchner%20M%C3%BCnzvertrag&f=false]Schneider K. Hatten die Reichsmünzreformen eine Chance? Ein Rückblick aus dem 18. Jahrhundert, Lukas Verlag für Kunst- und Geistesgeschichte, 2010. S.112—124</ref>. Відповідно, 1 [[гульден]] містив біля 9,5 г чистого срібла. Розмінною монетою став [[Крейцер (монета)|крейцер]]. 60 [[Крейцер (монета)|крейцерів]] складали 1 [[гульден]]. У свою чергу, різні держави, що входили в монетний союз, карбували похідні [[Крейцер (монета)|крейцера]] – ½ та ¼ крейцера, [[пфеніг]]и та [[галер]]и{{sfn|Das große Münzen-Lexikon|1999|loc=[http://www.reppa.de/lex.asp?ordner=m&link=MunchenerMV.htm Münchener Münzvertrag]}}.
Більшість німецьких держав, які не увійшли в Південно-Німецький монетний союз, в 1838 році підписали Дрезденську монетну конвенцію. Враховуючи необхідність уніфікації грошових систем, відповідно до підписаного договору, була прийнята наступна монетна стопа: 7 подвійних талерів
({{lang-de|Doppeltaler}}) з марки. Таким чином, нова грошова одиниця стала еквівалентною двом прусським талерам та 3,5 гульденам Південно-Німецького монетного союзу. 1 талер був рівним 30 грошам. В Саксонії гріш складався з 10 пфенігів, в той час як в інших державах з 12, що створювало низку незручностей{{sfn|Das große Münzen-Lexikon|1999|loc=[http://www.reppa.de/lex.asp?ordner=d&link=DresdnerMv.htm Dresdner Münzvertrag]}}.
Після [[Революція 1848—1849 років у Німеччині|революції 1848-1849 років]] в Пруссії її вплив на держави [[Німецький союз|Німецького союзу]] було значно послаблено. На цьому тлі Австрія стала вимагати повноцінної участі в [[Німецький митний союз|Німецькому митному союзі]], що могло ще більше послабити ступінь впливу Пруссії. В 1854 році було створено компромісний договір. Країни-учасниці домовились створити спільну монетну систему між Австрією та [[Німецький митний союз|Німецьким митним союзом]]. В ході перемовин представники Австрії наполягали на запроваджені [[Золотий стандарт|золотого стандарту]]. Ця пропозиція була категорично відкинута більшістю німецьких держав, так як це послаблювало їх місцеві валюти. Для Пруссії, талер якої був основною грошовою одиницею [[Німецький митний союз|Митного союзу]], введення золотого стандарту було вкрай невигідним{{sfn|Holtferich|1990|p=222—223}}. В підсумку, в 1857 році була підписана [[Віденський монетний союз|Віденська монетна конвенція]], яка уніфікувала валюти країн Південно-Німецького союзу, країн-учасниць Дрезденської конвенції та Австрії{{sfn|Holtferich|1990|p=222—223}}.
Відповідно до [[Віденський монетний союз|Віденської монетної конвенції]], основною ваговою одиницею для країн-учасниць конвенції замість кельнської марки ставав ''митний фунт'' ({{lang-de|Zollpfund}}), що дорівнював 500 грамам <ref>{{sfn0|Das große Münzen-Lexikon|1999|loc=[http://www.reppa.de/lex.asp?ordner=w&link=Wienermv.htm Wiener Münzvertrag]}}</ref>. Для країн Дрезденської монетної конвенції встановлювалась монетна стопа в 30 талерів з одного митного фунта, для Південно-Німецького митного союзу – 52,5 гульдена, для Австрії – 45 гульденів. Підписання цього договору означало незначне знецінення двох німецьких грошових одиниць (на 0,22 %) при збереженні обмінного курсу – 2 талера = 3,5 гульдена. При цьому [[Австро-угорський гульден|австрійський гульден]] знецінювався на 5,22%. Одночасно Австрія перейшла на десятинну монетну систему, 1 гульден став дорівнювати 100 крейцерам.
[[Файл:Vereinstaler Preussen.jpg|thumb|300px|Попередник золотої марки – союзний талер ({{lang-de|Vereinsthaler}})]]
Внаслідок підписання Віденської монетної конвенції основною грошовою одиницею союзу став союзний талер ({{lang-de|Vereinsthaler}}) з наступними зафіксованими співвідношеннями: 1 союзний талер = 0,5 подвійного талера (1 прусський талер) = 1,5 [[Австро-угорський гульден|австрійських гульдена]] = 1 3/4 південно-німецьких гульдена.
Підписання Віденської конвенції викликало цілу низку економічних наслідків. Більша частина торгівельних розрахунків, як в Південній Німеччині, так і в Австрії, стала робитися в союзних талерах. Прусські [[талер]]и відкарбовані до 1857 року, за своїми метрологічними показниками, відповідали новим союзним талерам і разом з ними стали основною грошовою одиницею для всіх німецьких держав{{sfn|Holtferich|1990|p=223—224}}. Це призвело до того, що південно-німецькі держави стали карбувати понад 90% союзних талерів і менше 10% місцевих гульденів, в той час як до 1857 року співвідношення було протилежним. По суті це значило перехід одного монетного союзу в інший. Навіть Австрія випустила наряду з гульденами значний наклад талерів. Таким чином, Віденська монетна конвенція посилила вплив Пруссії та зменшила Австрії.
Після поразки в [[Австро-прусська війна|австро-прусській війні]] в 1866 році Австрія вийшла з Віденської конвенції та приєдналася до [[Латинський монетний союз|Латинського монетного союзу]] <ref>[http://oenb.co.at/de/img/workshop_13_internet_tcm14-80904.pdf#page=413]Scheiber T. Austro-Hungarian Empire. The Experience of Exchange Rate Regimes in Southeastern Europe in a Historical and Comparative Perspective. Second Conference of the South-Eastern European Monetary History Network (SEEMHN, 2008. p. 412-418 </ref>. Після перемоги у франко-прусській війні та об’єднання німецьких держав в єдину Німецьку імперію Віденська монетна конвенція втратила своє значення. В 1871 році об’єднана Німеччина прийняла [[Золотий стандарт|золотий стандарт]] та запровадила нову грошову одиницю – марку.
== Примітки ==
{{reflist}}
| |||