Кіт лісовий європейський: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
таксономічна картка
→‎Опис: Осучаснено текст, оновлено список посилань
Рядок 26:
}}
 
'''Європейський лісовий кіт''' (''Felis silvestris silvestris'')&nbsp;— підвид [[Лісовий кіт|лісового кота]], [[хижіХижі|хижиххижого]] [[ссавціСсавці|ссавця]]в з родини [[котячіКотячі|котячих]].<ref name="Рос">Аристов А. А., Баришниковщо Р.мешкає Ф.в Млекопитающиеєвропейських фаунылісах, РоссииКавказьких игорах сопредельныхта територий. Хищные и ластоногие.&nbsp;— СПб., 2001.&nbsp;—лісистих 408районах СТуреччини.</ref>
 
== Опис ==
Європейський лісовий кіт має сіро-коричневе хутро із чітко окресленим малюнком чорних смуг та пухнастий хвіст із темним, немов обрубаним, кінчиком. За зовнішнім виглядом часом може бути подібним до [[Кіт свійський|свійського]], однак забарвлення їх цілком не збігається, смуги вздовж хребта в ''Felis'' ''catus'' найчастіше відсутні, хвіст тонкий та загострений. [[Меланізм|Меланістичний]] чорний окрас, типовий для свійських кішок, для лісових котів не є характерним. Лісовий кіт також значно більший за розміром та міцніший за будовою за свійського. Від [[Кіт степовий|степового кота]] європейський натомість відрізняється більш довгим та густим хутром, необхідним для виживання в умовах низьких зимових температур.
Європейський лісовий кіт набагато більший, ніж [[степова кішка|степова]] або [[Кішка|домашня кішка]], має більш високе хутро. За зовнішнім виглядом дуже схожа на домашню кішку, але відрізняється від неї більш великими розмірами і забарвленням&nbsp;— сірого, димчастого або коричневого кольору, з темними смугами вздовж хребта, більш однорідною (без смуг) і світлим забарвленням хутра на боках, товстим пухнастим хвостом з численними поперечними кільцевими смугами і темними, як би обрубаною, пензликом (у домашніх кішок забарвлення може бути самого різного кольору, смуги вздовж хребта найчастіше відсутні, забарвлення хутра на боках&nbsp;— довільного кольору, хвіст тонкий і загострений на кінці довільній забарвлення)<ref>[http://rusmult.moy.su/publ/4-1-0-126 Таємна життя Європейських ссавців&nbsp;— Європейська дика кішка&nbsp;— Дітям про тварин]</ref>.
Термін вагітності становить від 63 до 68 днів, зазвичай народжуються від 2 до 4 кошенят<ref name="kg">[http://kotgrisha.narod.ru/cw5.htm kotgrisha.narod.ru]</ref>.
 
== Ареал іпоширення місцята місце проживання ==
Європейські лісові коти мешкають здебільшого у [[Широколистяні ліси|широколистяних]], мішаних лісах із густим підліском, на кам’янистих узвишшях, багатих на природні схованки, та уникають сільськогосподарських районів і населених пунктів. Вони ведуть переважно нічний спосіб життя, денна активність характерна лише для безлюдних місцевостей. Лісові коти зустрічаються також у заростях уздовж берегів річок та струмків і навіть в заболочених низовинах, особливо на територіях, що зазнали сильного [[Антропогенний вплив на природу|антропогенного впливу]]<ref>Nowell, K. and Jackson, P. (1996). [http://www.carnivoreconservation.org/files/actionplans/wildcats.pdf Wild Cats: Status Survey and Conservation Action Plan.] IUCN/SSC Cat Specialist Group, Gland.</ref>.
Дикі кішки були поширені в епоху [[плейстоцен]]а. Коли лід відступав, вони почали пристосовуватися до життя в густому лісі. У більшості європейських країн вони стали дуже [[Вимирання|рідкісними]]. У [[Шотландія|Шотландії]] існує загроза для популяції середньоєвропейської лісової кішки [[Гібрид (біологія)#Походження видів шляхом гібридизації|схрещування]] з здичавілими домашніми кішками. Але східні популяції в [[Україна|Україні]], [[Молдова|Молдавії]], [[Карпати|Карпатах]] і [[Кавказ]]і майже не схрещуються з домашніми кішками.<ref name="csg">[http://www.catsg.org/catsgportal/cat-website/catfolk/wilder05.htm European Wildcat] {{перевірено|3/12/2008}}</ref> Невідомо, як саме схрещування впливає на заміщення популяції диких кішок. Можливо, «чистокровні» середньоєвропейські дикі кішки можуть зникнути зовсім. Але є думка, що схрещування не надає згубної дії і генетична чистота кішок менш важлива, ніж їх існування в [[екосистема|екосистемі]].
 
Найпівнічніші популяції підвиду знаходяться у північній та східній Шотландії.
На [[Піренейський півострів|Піренейському півострові]] співіснують два підвиди цих кішок у великих кількостях: звичайна європейська північніше річок [[Дуеро (річка)|Дуеро]] і [[Ебро]], і гігантська іберійська, яку раніше вважали іншим підвидом ''Felis silvestris tartessia''. Остання є одним з найбільш важких підвидів ''Felis silvestris''. У своїй книзі «Pleistocene Mammals of Europe» ([[1963]]), [[палеонтолог]] доктор «Björn Kurtén» писав, що ці підвиди зберегли розміри тих видів, які жили по всій Європі в епоху [[плейстоцен]]у.
 
В Англії та Уельсі лісові коти були винищені. Приблизно у першій половині 20ст. вони вимерли також в Австрії та Нідерландах. У повоєнний час відбулося деяке збільшення кількості європейських лісових котів.
== Примітки ==
{{reflist}}
 
У Франції існують дві окремі популяції. Перша поширюється від лісової системи [[Арденни|Арденн]] на північному сході країни до Люксембургу, Германії та Бельгії. Друга на півдні Франції почерез [[Піренеї]] може бути пов’язаною із популяцією в Іспанії та Португалії.  
{{ссавці-доробити}}
 
У Швейцарії європейський лісовий кіт наявний у [[Юра (гори)|горах Юра]]<ref>Weber, D., Roth, T., Huwyler, S. (2010). [https://www.newsd.admin.ch/newsd/message/attachments/22434.pdf Die aktuelle Verbreitung der Wildkatze (''Felis silvestris silvestris'' Schreber, 1777) in der Schweiz. Ergebnisse der systematischen Erhebungen in den Jurakantonen in den Wintern 2008/09 und 2009/10.] Hintermann & Weber AG, Bundesamt für Umwelt, Bern.</ref>.
 
В Германії Рейн є головним бар'єром між популяціями гір [[Айфель]] та [[Гунсрюк]] на захід від ріки та популяціями на схід от неї, де шість смуг швидкісного шосе перешкоджають поширенню лісових котів. З метою вільного розповсюдження тварин у країні запущено програму з обладнання безпечних переходів (віадуки, мости, тунелі)<ref>{{Cite web|url=http://www.bund-ostwuerttemberg.de/themen-projekte/wildkatze/das-rettungsnetz/|title=Das Rettungsnetz|website=www.bund-ostwuerttemberg.de|accessdate=2017-01-17}}</ref><ref>Hans JUNGELEN. [http://www.carnivoreconservation.org/files/meetings/wildcat_2005_vosges.pdf "Experiences with measures for the protection of wildcats connected with the new building of a German motorway (autobahn)"].  Pp. 29–30 in: ''Symposium. Biology and Conservation of the. European Wildcat. (Felis silvestris silvestris). Germany. January 21st –23rd 2005.''</ref> через дороги, створення спеціальних огорож для швидкісних трас та розширення мережі т. зв. «зелених коридорів» – штучно створених лісових посадок та живоплотів, що зв’яжуть між собою у єдину систему окремі ізольовані ліси<ref>{{Cite web|url=http://wildkatzenwegeplan.geops.de/#?layers=wika.waldverbund.wildkatzenvorkommen,wika.waldverbund.coreareas,wika.waldverbund.hauptachsen,wika.waldverbund.nachweise,wika.bund.korridore,wika.bund.waldaufwertung&baselayer=wika&zoom=6&x=983815.00&y=6762010.00|title=Інтерактивна карта розповсюдження лісового кота у Германіїї|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
 
З трьох окремих популяцій Італії одна знаходиться в центральній та південній частині країни, інша у східних [[Альпи|Альпах]] (може бути пов’язаною із популяціями Словенії та Хорватії).  На думку деяких дослідників [[Сицилія|сицилійська]] популяція лісового кота єдина з острівних середземноморських, що не є інтродукованою<ref>Mattucci, F., Oliveira, R., Bizzarri, L., Vercillo, F., Anile, S., Ragni, B., Lapini, L., Sforzi, A., Alves, P.C., Lyons, L.A. & Randi, E. (2013). [http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/ece3.569/epdf Genetic structure of wildcat (''Felis silvestris'') populations in Italy.] ''Ecology and Evolution'' 3(8): 2443–2458.</ref>.
 
Територія проживання популяції у [[Карпати|Карпатських горах]] простягається від Польщі<ref>Okarma, H., & Olszańska, A. (2002). [https://www.researchgate.net/publication/225324731_The_occurrence_of_wildcat_in_the_Polish_Carpathian_Mountains The occurrence of wildcat in the Polish Carpathian Mountains.] ''Acta Theriologica'' 47(4): 499–504.</ref> до північної Словаччини та західної України<ref>Zagorodniuk, I., Gavrilyuk, M., Drebet, M., Skilsky, I., Andrusenko, A., & Pirkhal, A. (2014). [http://bioweb.lnu.edu.ua/studia/pdf/201483/2014_8_3_357.pdf Wildcat (''Felis silvestris'' Schreber, 1777) in Ukraine: modern state of the populations and eastwards expansion of the species.] ''Біологічні студії'' 8 (3-4): 233–254.</ref>.
 
== Загрози ==
В більшості європейських країн європейські лісові коти є [[Вимирання|рідкісними]]. Загалом у Східній Європі більше європейських диких котів ніж у Центральній та Західній, однак через інтенсивне скорочення площі лісів, незаконне полювання та відсутність належних охоронних заходів їх кількість зменшується більш швидкими темпами.
 
Генетична чистота значної частини популяцій знаходиться під загрозою, оскільки за умови низької чисельності лісових котів відбувається їх [[Гібрид (біологія)|гібридизація]] зі здичавілими свійськими. У науковому середовищі усталеною є думка про відсутність чистих ліній європейського дикого кота<ref>[http://journals.plos.org/plosone/article/file?id=10.1371/journal.pone.0106083&type=printable Kathrin A. Witzenberger, Axel Hochkirch. "The Genetic Integrity of the Ex Situ Population of the European Wildcat (Felis silvestris silvestris) Is Seriously Threatened by Introgression from Domestic Cats (Felis silvestris catus)"]</ref>. Однак на думку деяких дослідників схрещування не має згубної дії і генетична чистота диких котів менш важлива, ніж їх існування в [[Екосистема|екосистемі]]. Генетичні дослідження поки що не дають однорідної для всієї Європи картини щодо розрізнення лісових, смугастих свійських котів та їх гібридів.
В Германії від початку 80-х років впроваджено програми з розведення та [[Реінтродукція|реінтродукції]] європейського лісового кота. Станом на сьогодні у країні нараховують приблизно 5000-7000 особин і зусилля природоохоронних організацій здебільшого скеровані нині на контроль за станом популяцій та створення умов для безперешкодного розселення тварин територією країни<ref>{{Cite web|url=https://www.bund.net/themen/tiere-pflanzen/wildkatze/projekt-wildkatzensprung/pflanzungen-gruene-korridore/|title=Pflanzungen – Grüne Korridore – Bund für Umwelt und Naturschutz Deutschland (BUND)|website=www.bund.net|accessdate=2017-01-17}}</ref>.
 
У Шотландії діють декілька програм зі збереження лісових котів, що спрямовані на інформування місцевого населення щодо захисту тварин, виведення у неволі чистих ліній із подальшим поверненням їх у дику природу, запобігання [[Інбридинг|інбридингу]] та небажаному схрещуванню. З метою зменшення ризиків гібридизації лісових та свійських котів навколо заповідних територій створені спеціальні буферні зони, де проводиться тотальна стерилізація малоцінних гібридів та здичавілих домашніх котів<ref>{{Cite web|url=http://www.scottishwildcataction.org/|title=Scottish Wildcat Action|last=|first=|date=|website=Scottish Wildcat Action|publisher=|language=|accessdate=2017-01-17}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.bbc.com/news/uk-scotland-highlands-islands-28315555|title=Scottish wildcat 'safe haven' set up in Ardnamurchan|date=2014-07-15|language=en-GB|work=BBC News|accessdate=2017-01-17}}</ref>.
 
Іншим суттєвим ризиком для лісових котів є інфекції, спільні для диких та свійських тварин. Через досить високу щільність популяції свійських котів у ній формується постійне джерело патогенів, що безперервно циркулюють та дають періодичні спалахи хвороби за сприятливих умов. Дикі тварини можуть бути схильні до тих самих хвороб, що і свійські, однак низька щільність проживання заважає постійній циркуляції збудника захворювання і після його зникнення новий спалах хвороби може відбутися лише після нового занесення патогену. У зв'язку зі збільшенням частоти контактів між свійськими та лісовими котами ризик інфікування останніх значно посилюється.
 
== Примітки ==
<references />{{ссавці-доробити}}
 
[[Категорія:Котові]]