Айгер: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MobyVan (обговорення | внесок) м replaced: в якості → як, В 20 → У 20 (3) за допомогою AWB |
м додано посилання на сторінку документального фільму "Тишина що манить" |
||
Рядок 111:
Вперше серйозно спробували піднятися по стіні три [[Саксонія|саксонця]] — Курт і Георг Льовінгери та Віллі Бек. У 1934 році вони піднялися по стіні до відмітки 2 900 м.н.м., однак припинили спробу через обвал. Через рік внаслідок снігового шторму на стіні загинули Карл Мерінгер та Макс Зедельмайєр.<ref name="Schwieriger Riss a)" />
А в 1936 році розгорнулась відома драма (пізніше описана в літературі та фільмах). Спробу піднятися на стіну планували зробити 10 альпіністів, однак з огляду на погані природні умови та загибель одного з них при тренувальному підйомі, більшість відмовилися, а чотири альпіністи — Едуард Райнер, Віллі Ангерер, Андреас Хінтерштойсер та [[Тоні Курц]], вирішили здійснити спробу при начебто непоганій погоді. Після першого дня підйому Ангерер був поранений падаючим камінням, а погода почала погіршуватися, вони вирішили повернути назад, однак не змогли подолати складний траверс (звідки на шляху вгору забрали мотузки) і попали у раптовий крижаний шторм. Через погодні умови рятувальники не могли їх постійно бачити і дістатися до них. Після шторму, останній живий з них — [[Тоні Курц]], не зміг достатньо спуститись на свої мотузках і помер буквально в декількох метрах над рятувальниками. Ця трагічна подія була описана альпіністом та письменником [[Джо Сімпсон|Джо Сімпсоном]] в його книзі "Тишина що манить" в 2003 році, яка була екранізовна в [[Тишина що манить|однойменному документальному фільмі]] в 2007 році.
Трагічні спроби підйому в 1930-ті роки викликали значну критику, в першу чергу в Швейцарії та Англії. Частково критика була спрямована на правлячий в той час в Німеччині [[Націонал-соціалізм|нацистський]] [[Політичний режим|режим]], чия пропаганда з радістю оповідала про успіхи німецьких та австрійських альпіністів. Заклик підкорити Північну стіну «заради націонал-соціалістів» спонукав багато альпіністів з цих країн, які у разі успіху могли розраховувати на своє прославлення та покращення життя.<ref>Rainer Amstädter: ''Spinne — Hitler kletterte mit.'' In: Daniel Anker (Hrsg.): ''Eiger — Die vertikale Arena''. 4. überarb. Auflage. AS Verlag, Zürich 2008 (S. 220ff)</ref> І хоча у відповідь на критику, влада кантону [[Берн (кантон)|Берн]] в 1936 році заборонила підйоми по Північній стіні Айгера, заборона була скасована, тому що це не було юридично обґрунтованим.<ref name="Schwieriger Riss a)" />
| |||