Сірожупанники: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
→Опис: неправильне слово |
||
Рядок 64:
Формуванням і вишколом сірожупанників, що відбувався з березня [[1918]] у м. [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]], керувала австрійська військова місія на чолі з капітаном ген. штабу Кватерніком (його адьютант, сотник [[УСС]] Іван Коссак). Сформована [[дивізія]] дістала назву: ''Перша стрілецько-козацька дивізія''; вона складалася з 4 піших полків (разом у полку 13 сотень), 1 гарматного дивізіону, 1 кінної й 1 інженерної сотні та з допоміжних формацій. Бойовий стан на [[1 липня]] 1918 — 140 старшин і 6 000 козаків; командувач — підполковник [[Перлик Іван|І. Перлик]] (начальник штабу — сотник [[Пилипенко Микола Федорович|О. Пилипенко]]).
[[20 серпня]] (за іншими даними [[28 серпня]]) 1918 була передана австрійським Головним командуванням [[Українська Держава|Українській Державі]], маючи у своєму складі 230 старшин, 7 050 козаків, 48 австро-угорських старшин, 176 австро-угорських підстаршин та стрільців, 659 коней. Усього за дев'ять днів — до [[29 серпня]],
З грудня 1918 у боях з більшовиками на Чернігівщині проти т. зв. Першої радянської української дивізії та, оскільки мобілізовані сірожупанники проти неї не хотіли битися, було проведено часткову демобілізацію, після якої ''Сіра дивізія'' (нова назва формації сірожупанників; командир генерал [[Антін Пузицький]]) нараховувала 2 500 козаків і старшин. З середини січня до середини березня [[1919]] на протибольшовицькому фронті на північному Правобережжі (бої у районі [[Коростень|Коростеня]], [[Овруч]]а, [[Житомир]]а й [[Бердичів|Бердичева]], в яких сірожупанники зазнали важких втрат).
|