Бета-частинки: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Історія |
|||
Рядок 31:
Відомо більш ніж 1500 ядер, що випромінюють бета-частинки при розпаді.<ref>[http://profbeckman.narod.ru/RH0.files/3_2_2.pdf Бета - распад]{{ref-ru}}</ref>
== Історія ==
Після відкриття [[Анрі Беккерель|Анрі Беккерелем]] у 1896 році радіоактивного випромінювання, почалося його активне дослідження. У 1899 році [[Ернест Резерфорд]] опублікував роботу, в якій він показав, що існує кілька типів частинок, що випромінюються: важкі, позитивно заряджені частинки з малою проникаючою здатністю, що отримали назву [[Альфа-частинка|альфа-випромінювання]], і легкі, негативно зарядженні частинки з у сто разів більшим пробігом в речовині, які він назвав бета-випромінюванням. У 1900 році Беккерель, вимірявши відношення заряду бета-частинок до їх маси, показав, що ці частинки є електронами.
У 1930 році, розробляючи теорію [[бета-розпад]]у, [[Енріко Фермі]] припустив, що бета-частинки не містяться в ядрі, але утворюються при розпаді нейтрона. Теорія Фермі в подальшому стала основою для побудови сучасних теорій [[Слабка взаємодія|слабкої взаємодії]].
== Типи бета-частинок ==
| |||