Субсахарська Африка: відмінності між версіями

Араби, що проникли у [[Північна Африка|Північну Африку]] у [[7 століття|VII ст.]], аж до появи європейців були основними посередниками (а також бар'єром) між Субсахарською Африкою та рештою світу. З приходом європейців почався розподіл Африки, що вилився у [[1880-ті|1880-х]] у колоніальний період. Найбільші колоніальні володіння мали [[Велика Британія]], [[Франція]], [[Португалія]], менші — [[Бельгія]], [[Італія]], [[Іспанія]], [[Німеччина]]. Основними факторами, що зумовили такий інтерес до Африки, були економічні, але сподівання колонізаторів не зовсім справдились: місцеві ресурси вимагали великих затрат на розвідку і добування, необхідно було постійно придушувати нові бунти, безробіття у метрополіях не було подолане, надлишкове населення з Європи в Африку не переселилось.

 

 

[[1960]] рік ознаменував початок визволення колоній з-під влади метрополій, т. зв. [[Рік Африки]]. Проголошенню незалежності [[Кенія|Кенії]], [[Зімбабве]], [[Ангола|Анголи]], [[Мозамбік]]у і [[Намібія|Намібії]] передували війни, повстання, партизанська боротьба; але для більшості країн все обійшлось масовими демонстраціями і страйками, щодо [[підопічна територія|підопічних територій]] було прийнято рішення [[ООН]]. Зараз під контролем європейських держав знаходяться лише деякі острови.