Андалузький кінь: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація |
Зовнішній вигляд |
||
Рядок 1:
[[Файл:Passage_animated.gif
'''Андалузький кінь '''({{Lang-es|Pura Raza Espanola}}) — найзнаменитіша з кінських порід Іспанії, користувалася всесвітньою славою в XVI—XVIII століттях.
Рядок 9:
== Зовнішній вигляд ==
Андалузьких коней вважають однією з найгарніших порід світу. Він не дуже великий (зазвичай 155—160 см в холці), компактної статури, округлих форм. У нього шляхетна середньої величини злегка горбоноса голова, дуже високо поставлена вигнута шия з розвиненим гребенем, що надає вигляду коня особливої величі, широкі груди, округлі ребра. Спина пряма, круп округлий, приспущений, хвіст приставлений досить низько. Андалузькі коні відрізняються природним високим ходом.
[[Масть коня|Масть]] більшості андалузьких коней сіра або гніда: серед андалузців багато коней сірого кольору, менше гнідих і найменше вороних, рудих, буланих і солових, які зустрічаються дуже рідко, але визнаються в якості дозволених реєстром для породи.<ref>{{Cite web|url=http://andalusianworld.com/site/breed/|title=Характеристика андалузьких коней|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
{| class="wikitable"
![[Файл:Pure race espagnole gris au galop à Valence.jpg|безрамки|244x244пкс]]
Кінь андалузької породи сірої масті
![[Файл:Andalusian 2.jpg|безрамки|307x307пкс]]
Кінь андалузької породи світло-сірої масті
![[Файл:CobraPREValencia.jpg|безрамки|273x273пкс]]
Коні андалузької породи гнідої масті
![[Файл:Fotografo-caballos-pura-raza.jpg|безрамки|328x328пкс]]
Кінь андалузької породи вороної масті
![[Файл:PREalezanValencia.jpg|безрамки|456x456пкс]]
Кінь андалузької породи рудої масті
|}
== Вплив породи на конярство ==
Під сильним впливом Андалузької породи в період її розквіту сформувалася ціла низка порід іспанського типу, яких в наші дні стали іменувати «породами бароко»: це нині вже неіснуюча неаполітанська, фредеріксборзька з Данії (збереглася в невеликому числі до наших днів, але сильно змінилася через численні схрещування), ліпіцанер (знамениті на весь світ коні Віденської школи), кладрубер. Коням фризької породи андалузька кров надала високий постав шиї й особливу величність. Несе в собі певний шарм порід бароко і орловський рисак, хоча ця порода належить до іншого типу й іншої доби.
[[Файл:Andalusian_horse_moscow.jpg|thumb|Кінь
Практично всі породи Латинської Америки несуть в собі ту чи іншу частку андалузької крові (і ту чи іншу частку крові інших, менш родовитих порід Іспанії та Португалії). У Північній Америці сильніше простежується вплив інших європейських порід, але і там андалузькі коні залишили свої гени. Іспанські пращури були й у таких порід Північної Америки, як кватерхорс, аппалуза, індіанські поні.
| |||