На межі 70-80-их рр. ХХ ст. [[Ліван]] та [[Ізраїль]] зновузнов стоялиопинились на порозі загострення міждержавних відносин. Слабкість ліванського уряду вза умовахумов гострого конфлікту між общинамиспільнотами, який час від часу перетворювався вна громадянську війну, дозволила [[Організація визволення Палестини|Організації визволення Палестини]] (ОВП), приза активнійактивної участі рядунизки арабських країн (зокрема [[Сирії]]), перетворити південний Ліван уна головну базу своєї військової діяльності проти Ізраїлю.
Територія, що прилягала до північного кордону Ізраїлю, знаходилася під контролем ОВП і отримала назву [[Фатхленд]] (за назвою створеного 1956 р. палестинського національного руху [[ФАТХ]] — засновник [[Ясір Арафат|Я. Арафат]]). Вийшовши з під контролю ліванської адміністрації, палестинці сконцентрували в Бейруті та інших містах великі військові арсенали, і, опираючись на них, активізували свої напади на ізраїльські об'єкти.
Ще одним фактором,чинником що дестабілізувавдестабілізації лівано-ізраїльськіізраїльських стосункистосунків стало призначення у 1981 р. на пост міністра оборони Ізраїлю вступив [[А.Аріель Шарон|Аріеля Шарона]], прихильникприхильника проведення «превентивних» заходів проти палестинців. ОднаОдин ізз нихтаких булазаходів був здійсненаздійснений в липні 1981 р., коли ізраїльські війська протягом 2 тижнів наносили удари по південній частині Лівану. Лише після втручання міжнародногоміжнародної співтоваристваспільноти в особі [[ООН]] на деякий час стан у прикордонних районах стабілізувався. Незважаючи наПопри укладення мирних угод, ОВП продовжила напади на Ізраїль шляхом терористичних актів проти громадян Ізраїлю за межами країни.
