Вікіпедія

Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:GA Ordre du Saint-Sépulcre.svg|thumb|right|Герб ордену Гробу Господнього]]
 
'''Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього''' або '''Лицарський Орден Святого Гробу Господнього в Єрусалимі''' ({{lang-en|Equestrian Order of the Holy Sepulchre of Jerusalem}}; {{lang-la|Ordo Equestris Sancti Sepulcri Hierosolymitani}}, OESSH) - — єдиний католицький військовий лицарський орден [[Ватикан]]у.
 
Він є найдавнішим рицарським орденом, утвореним під час [[Хрестові походи|Хрестових походів]]. У різних документах його називають також: Братерством вершників Богоматері Сіону або Братерством вершників Усипальниці Богоматері Єрусалимської. Адже до приходу хрестоносців до [[Єрусалим]]у в місті існувало [[Братство Хранителів Гробу Господнього]] з монахів Єрусалимського патріархату. Тому, є припущення, що лицарі-хрестоносці починали на горі Сіон, де був побудований храм Святої Марії (на місці Успіня Божої Матері). Саме з цим місцем пов’язаніпов'язані перші згадки про рицарський орден.
 
Офіційно католицький орден було створено 1496 року, коли [[Папа Римський|Папа]] [[Олександр VI]] заснував орден на чолі з Великим магістром ордену. Хоча, магістр довгий час не обирався, й керівництво орденом покладалося на папство. Великого магістра Ордену почали обирати лише після 1949 року.
Рядок 9:
== Історія Ордену ==
 
Орден рицарів Святого Гробу бере свій початок з 1099 року, коли хрестоносцями було взято місто-фортецю [[Єрусалим]]. Було створенно [[Єрусалимське королівство]], першим монархом й засновником ордену став герцог Нижньої Лотарингії [[Готфрід Бульйонський]]. Після захоплення Єрусалима він був обраний правителем королівста й одержав титул "«Захисник Гробу Господнього"». Після втрати Єрусалиму у 1187 році, фактично все населення франків і італійців втекло назад до Європи. Резиденція ордену перебувала в абатстві Нотр Дам дю Мон де Сіон, головним завданням цієї рицарської організації була охорона захопленого Гробу Господнього. Рицарям ордену було присвоєно відзнаку  — червоний хрест на срібному полі, яку вони носили на білих шатах.
[[Файл:Godefrey of Bouillon.jpg|thumb|right|150px||Готфрід Бульонський]]
Вперше орден згадується в книжці Рене Груссе «Історія хрестових походів і держави хрестоносців у Єрусалимі». Там є посилання на Балдуїна I, який був молодшим братом Готфріда Бульонського. Після смерті Готфріда в 1100  р. Балдуїн зайняв місце правителя Єрусалима. Йому вручають корону й проголошують його першим королем Єрусалимського королівства. Як пише Груссе, Балдуїн I був першим з королівського роду, «створеного тут, на горі Сіон», який став рівним за рангом усім іншим можновладним домам Європи. Автор зауважує, що тільки за допомогою Ордену Сіону Балдуїн I одержав трон. Також зберігся документ (датований кінцем XVII  ст.), який розповідає про те, що «під час Хрестових походів у Єрусалимі вже були рицарі, яких називали Chevaliers de’lde'l Order de Notre-Dame de Sion (вершники Ордену Богоматері Сіону)».
 
На початках орден діяв разом з Орденом [[тамплієри|тамплієрів]] (утвореним 1118  р.). Герб тамплієрів (червоний хрест на білому тлі) був схожий на знак рицарів Гробу Господнього (червоний хрест на срібному полі). 1188  р. Великий Магістр Ордену Сіону (або Ордену Гробу Господнього) Жан де Гізор міняє назву братерства на Пріорат Сіону  — Prieure de Sion. Його відзнакою стає золотий грифон. Девізом ордену: Per Me reges regnant («Через мене царюють Царі»).
 
Після втрати Єрусалиму в 1187 році й зайняття його мусульманами лицарі були вимушені залишити Гроб Господній. Деякий час, за розпорядженням Папи Римського, опіка над Гробом Господнім була доручена [[Францисканці|францисканцям]].
 
Офіційний прибуттям [[Францисканці|францисканських]] монахів до Палестини та Сирії вважається 1230 рік, коли папа [[Григорій IX]] видав Булу до духовенства Палестини, в якій дозволяв монахам вільно проповідувати й діяти без дозволу місцевих єпископів. Під час 10-ти річного мирного періоду, укладеного між [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріхом II]] та султаном Аль-Камілєм, з 1229  р. францисканцям було дозволено в'їхати в Єрусалим.
 
Проте, Фрідріх II, організував [[Шостий хрестовий похід]] й заявив, що Єрусалимське королівство повинно належати його дружині - — королеві Іоланді, яка успадкувала титул "«Королева Єрусалиму"» від своєї матері, Марії Єрусалимської, дружина Яна Брієнні.
 
В цей час армія Імператора [[Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)|Фрідріха II]] відновила контроль над Єрусалимом, Вифлеємом, Назаретом і рядом сусідніх замків. Цим був невдоволений володар Курдистану та Египту султан Аль-Каміль. Він запропонував Хорезмським кланам захопити ці міста. В наслідок облоги і подальшого штурму міста, 15 липня 1244 року Хорезмьскі війська повністю зруйнували Єрусалим, знищуючи як християн, так і мусульман.
Рядок 27:
Після винищення міста й відступу [[мамлюки|мамлюків]], ченці повернулись до монастиря на Горі Сіон в Єрусалимі. Турки напочатках добре ставились до Ордену, тим більше, що отримували доходи від податків на паломників. У 1336 році декілька лицарів Ордену зібралися, після падіння латинських королівств, навколо Святого Гробу, але протримались вони там недовго. 1342 року папа [[Климент VI]] видав Буллу, в якій офіційно поклав догляд за Святою Землею на францисканців. Таким чином, ордену францисканців були передані права та обов'язки Ордену Лицарів Гробу Господнього.
 
З 1480 по 1495  рр., був в Єрусалимі були присутні німецькі лицарі Святого Гробу Господнього, під керівництвом Іоанна Пруського, який виступав управителем монастиря.
У 1496 році папа [[Олександр VI]], відновив орден Святого Гробу Господнього, як окрему організацію. Олександр VI оголосив, що Орден буде діяти самостійно, а посада Великого магістра Ордена залишається за Папою Римським.
 
Входження Єрусалиму до [[Османська імперія|Османської імперії]] та укріплення позицій православного Єрусалимського патріархату, зробило неможливим перебування Ордену на цих теренах, й лицарі були вимушені надовго покинути святині, шукаючи собі іншого притулку. 1517 року Палестина остаточно потрапляє в руки турків-османів і перебуває в складі Турецької імперії аж до кінця першої світової війни, коли вона попадає під англійський протекторат.
 
Патріарх Герман II (1548-15791548—1579) домігся від турецької влади, що усі святині Палестини будуть знаходитися в руках православних. Для охорони Святих місць було створено в XVI столітті чернече православне братерство Святого Гробу.
 
Довгий час Орден розміщувався в різних частинах Європи. З 1830  р. резиденцією [[Капітула|капітули]] протягом деякого часу був монастир недалеко від Кракова, а потім Орден перемістився до [[Рим]]у.
 
1847 року, у зв’язкузв'язку з відновленням [[Єрусалиський Латинський Партіархат|Єрусалимської Латинської Патріархії]] папою [[Пій IX|Пієм IX]], Орден знов з'явився на Святій Землі. Хоча Магістром Ордену завжди вважалися Папи Римські; але пріор францисканських ченців в Єрусалимі завжди користувався правом посвячувати в лицарі Святого Гробу.
 
Декретом від 10 грудня 1848  р. виняткове право нагороджувати орденом було надано Єрусалимському патріархові (католицькому), але завжди від імені Римської Курії.
 
== Діяльність ордену ==
[[Файл:Knights and Ladies of the Holy Sephulcre 1.jpg|thumb|right|250px|Рицарі і Дами Єрусалимського Ордену Святого Гробу Господнього в уніформі]]
Лицарський Орден Святого Гробу Господнього є єдиним військовим орденом Ватикану. Історично, кавалери Ордену мали перевагу над всіма лицарями будь-яких інших орденів (за винятком [[Орден Золотого Руна|Ордену Золотого Руна]]). Вони мали право міняти ім’яім'я, дане їм при хрещенні, право визнавати законними дітей, які народжені поза шлюбом, право милувати тих, що йдуть на страту. Одним з головних завдань ордену було підтримувати монархії. Папою Пієм IX 1868 року Орден Святого Гробу Орден Святого Гробу став складатися з трьох класів. Після реформи, проведоної папою Іваном ХХІІІ, орден складається з п'яти класів ( від вищого до нижчого): Лицар Великого Ланцюга, Лицар Великого Хреста, Лицар-Великий Командор, Командор, Лицар.
 
У наш час Орден складається з лицарів і дам, розподілених по національних командорствах. Діяльність Ордена розповсюджується на ряд приходів і шкіл, так само як і на інші добродійні заклади Католицького Єрусалимського патріархату. Як військовий орден Святого Престолу, він повністю підпорядкований Папі Римському. Адміністрація ордену складається з Великого магістра (яким завжди є кардинал Римської Курії, якого призначає безпосередньо Папа Римський), та Великого Приора (яким, за посадою, є Латинський Партіарх Єрусалиму).
 
[[29 серпня]] [[2011]] року Папа Римський [[Бенедикт XVI]] призначив великим про-магістром<ref>Титул великого магістра ордену присвоюється кардиналові; до зведення в сан кардинала прелат користується титулом великого про-магістра</ref> Ордену американського архієпископа [[Едвін Фредерік О'Браєн|Едвіна Фредеріка О'Браєна]], після відставки з цієї посади кардинала [[Джон Патрік Фолі|Джона Фолі]]<ref>[http://press.catholica.va/news_services/bulletin/news/27960.php?index=27960&lang=it RINUNCIA DEL GRAN MAESTRO DELL'ORDINE EQUESTRE DEL SANTO SEPOLCRO DI GERUSALEMME E NOMINA DEL PRO-GRAN MAESTRO DEL MEDESIMO ORDINE EQUESTRE{{ref-it}}]</ref>.
Рядок 67:
{{Католицькі ордени}}
{{Лицарство}}
{{Нагороди Ватикану}}
 
[[Категорія:Лицарські ордени]]
[[Категорія:Хрестові походи]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Єрусалимський_Орден_Святого_Гробу_Господнього