Ізотопи: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Історія: правопис |
|||
Рядок 21:
Під час радіоактивного розпаду, утворювалися елементи, що, через їх різну атомну масу, вважали різними, і давали їх окремі назви. У 1910 році, [[Фредерік Содді]] показав, що мезоторіум (тодішня назва радію-228), радій (радій-226, довгоживучий ізотоп, що зустрічається в природі) і торій-X (радій-224) хімічно нероздільні. А в 1913 році він же показав, що під час розпадів радіоактивних речовин на проміжку від урану до свинцю, утворюється близько 40 ''радіоелементів'' з різною масою, тоді як у [[Періодична система хімічних елементів|таблиці Менделєєва]] між цими елементами може розміщуватись не більше 11 інших.
У тому ж році Содді і [[Казимір Фаянс|Казиміром Фаянсом]] був запропонований [[закон радіоактивних зміщень]], згідно з яким, альфа-розпад зміщує елемент у таблиці на дві позиції вліво, зменшуючи його масу на 4, тоді як бета-розпад — на одну позицію вправо, залишаючи масу незмінною. Таким чином, альфа розпад, що супроводжується двома бета-розпадами, породжує елемент, що не відрізняється від материнського
Сам термін "ізотоп", що з грецької можна перекласти к "в тому самому місці", Содді підказала шотландська фізик Маргарет Тодд під час бесіди, у якій той поділився з нею своїми ідеями.<ref>[https://web.lemoyne.edu/giunta/ea/SODDYann.HTML Elements and Atoms: Chapter 20]{{ref-en}}</ref>
Пізніше були відкрито, що деякі нерадіоактивні елементи є сумішшю кількох стабільних ізотопів. Першим елементом, для якого були відкриті такі ізотопи був неон: у 1913 році [[Джозеф Джон Томсон|Джозеф Томпсон]] показав, що у природньому неоні присутні дві фракції з атомними массами 20 і 22. З розвитком [[Мас-спектрометрія|мас-спектрометрії]] виявляти такі ізотопи стало простіше. У 1919 році [[Френсіс Вільям Астон|Френсіс Астон]] відкрив велику кількість елементів, що мають кілька стабільних ізотопів. Крім того, Астон показав, що усі ізотопи мають атомні маси пропорційні до атомної маси водню, а елементи, атомна маса яких відхиляється від цього правила, є сумішами ізотопів. Наприклад, [[хлор]] у природі існує у вигляді двох ізотопів з масами 35 і 37, а його атомна маса, що вважалася рівною 35.45, насправді є [[Середнє зважене|середнім зваженим]] мас цих ізотопів (відповідно до їх долей у природньому хлорі).<ref>[http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/chemistry/laureates/1922/aston-lecture.pdf Mass spectra and isotopes]{{ref-en}}</ref>
І Фредерік Содді і Френсіс Астон за свої роботи з відкриття і дослідження ізотопів отримали [[Нобелівська премія з хімії|нобелівські премії з хімії]], у 1921 і 1922 році відповідно.<ref>[http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/chemistry/laureates/ All Nobel Prizes in Chemistry]{{ref-en}}</ref>
== Стабільність ==
| |||