Марс (міфологія): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
виправлено помилку Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Віщун (обговорення | внесок) доповнення |
||
Рядок 1:
{{Otheruses|Марс}}
[[Файл:
'''Марс''' ({{Lang-la|Mars}}) — первісно італійський [[боги|бог]] родючості, рослинності й дикої природи; вважалося, що він може наслати загибель урожаю та загибель скоту або відвернути їх. Пізніше був утотожнений з грецьким [[Арес]]ом і став богом війни. Первісно входив до трійки богів, які очолювали [[Пантеон (Рим)|римський Пантеон]] (разом із [[Юпітер (міфологія)|Юпітером]] та [[Квірін]]ом). За римською легендою, близнюки [[Ромул]] та [[Рем (міфологія)|Рем]] є його синами ([[Рея Сільвія]] народила синів від Марса). Тому Марс вважався покровителем Риму. Богу війни
Бога
==
Марс був богом війни, але на відміну від грецького Ареса, не війни задля вбивств і грабунку, а задля встановлення порядку. Зокрема він сприяв завоюванням Риму, а надалі турбувався про добробут підкорених земель, дбаючи про багаті врожаї на них і захист від недоброзичливих сусідів. Близькою до Марса була богиня війни Беллона, але у її владі перебувала війна жорстока і спустошлива.
Марс був сином Юнони і мав дружину Нереїну, яку вважали уособленням доблесті. Він сам брав участь у війнах, допомагаючи римлянам і шкодячи їхнім ворогам. Його повсюди супроводжували божества Павор (Жах) і Паллор (Страх), а також Віртус (Доблесть) і Хонос (Честь). Перші двоє жахали ворогів, другі надихали римлян на подвиги заради батьківщини.
== Культ Марса ==
У різних регінах Італії початково шанували різних богів родючості під іменами Мамерк, Маворс, Маморс, Марс. Римляни вважали, що знаходяться під особливим покровительством свого бога Марса, позаяк він був батьком Ромула - засновника Риму. Спочатку Марс був богом землеробів, від нього залежав успішний час сівби, Марс боровся з холодом, бурями і злими духами, які могли зашкодити врожаєві. Також Марс оберігав пастухів і домашню худобу, наглядав за господарствами. З часом, в міру зростання Риму, цей бог оиримував покровительство над усе новими сферами життя, зокрема став захисником міських мурів і боровся не лише з негодою, а й з ворожими Риму людьми. Це призвело до того, що скоро він став і богом війни.
Марса часто називали Градівом, що походить від дієслова «збільшувати», оскільки він збільшує врожай і поголів'я стад, або від «крокувати», бо Марс крокує попереду переможного римського війська. Перед тим як піти на війну римляни приносили жертви Марсу і молилися йому біля його храму. Марсу жертвували частину військової здобичі на подяку за перемогу. У храмсі Марса-воїна зберігалася священна зброя бога - спис і щити, один з яких, за переказом, колись впав з неба. Перед відправкою на війну римський полководець брав цю зброю і викрикував до Марса: «Марсе, не спи!» З цією ж зброєю Салії виконували на честь Марса ритуальний танець. Римляни вірили, що Марс карає і за несправедливі вбивства. Перший римський імператор Август, прийомний син Юлія Цезаря, спорудив після вбивства названого батька в Римі храм Марса Месника. Надалі римляни зверталися до цього бога з проханням про помсту за несправедливість.
Марс впродовж римської історії зберігав свій двоїстий характер. Йому як сільськогосподарському богу служили особливі жерці - Арвальські брати, а Марсу як богу війни - жерці Салії. Йому було присвяено кілька свят на рік: у лютому, березні і жовтні. Ці свята відкривали і закривали час військових дій, оскільки в давнину взимку зазвичай не воювали. Метою весняних свят було заручитися заступництвом бога війни перед початком військового сезону, а осінніх - подякувати за даровані перемоги.
Марсу було присвячене священне порожнє місце - Марсове поле. В давнину там проходила рілля на володіннях останніх римських царів з роду Тарквініїв. Коли ж царська влада була повалена, це місце перетворили на громадську власність, і було вирішено ніколи більше його не орати, а присвятити Марсу. Офіційно Марсове поле вважалося місцевістю поза містом, хоча фактично знаходилося всередині Риму. Тому там можна було з'являтися зі зброєю, що суворо заборонялося всередині міської межі, за винятком тріумфальної ходи переможної армії. Перед ходою і виступом в похід армія спершу збиралася на Марсовому полі.
== Література ==
* ''Словник античної мітології'' / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, [[2006]]. — 312с.
* Циркин Ю.Б. Мифы Древнего Рима. — М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2000. — 560 с.
{{AncientRome-myth-stub}}
| |||