Балтазар: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітка: Редагування з мобільного пристрою |
MobyBot (обговорення | внесок) м →top: replaced: біля 3 → близько 3 |
||
Рядок 3:
Готська держава досягла найбільшої могутності саме за правління остготського короля [[Германаріх]]а (350–375) в другій половині IV ст. Готський історик [[Йордан (історик)|Йордан]], прославляючи його успіхи, писав про підкорення ним майже всіх племен Східної Європи, в тому числі й слов'ян-венедів. [[Роксолани]] в IV ст. мусили платити данину Германариху і взяли участь у повстанні проти готів під проводом свого великого князя [[Болемир]]а. За свідченнями Йордана, роксолани вчинили замах на Германариха, так що він не міг особисто брати участь у війні з гунами і незабаром помер.
Слов'яно-сарматські племена, що входили до [[Антський союз|Антського союзу]], перебували у складних відносинах протиборства з готами. У ІІІ-IV століттях н. е. в Північному Причорномор'ї вони сформували могутній військовий союз (гуни) з військовою силою якого вперше зіткнулося Готське королівство Германаріха
Підкоривши [[Алани|аланів]], й приєдавши до себе [[анти|антів]], гуни [[375]] р. напали на [[остготи|остготів]] й завоювали їх столицю [[Данарштадт]], що знаходилось на місці сучасного Києва. Замість зруйнованих укріплень, була заснована нова фортеця Ківи (історик [[Татищев Василь Микитович|Татищев]] так пояснює походження назви Києва). Готи були повністю розгромлені гунами і антами близько 375 р., після чого частина остготів влилася до гунських військ і пішла з ними на захід, частина перейшла Дунай і приєдналася до вестготів, а невелика частина залишилися в Криму, де вони проіснували до кінця І тис. н. е. Згодом вестготи під натиском тих самих гунів змушені були переселитися в межі Римської імперії. Тоді готи вперше повідомили римлян, греків та інші народи Європи про гунів.
| |||