Мечислав Вайнберг: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
{{бібліоінформація}} |
Ya6765 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 18:
Хоча Мечислав Вайнберг ніколи не вчився офіційно у Дмитра Шостаковича, вплив останнього виразно помітний в його творчості, особливо в [[Симфонія № 12 (Шостакович)|симфонії № 12]] (1975–1976, Op.114), що присвячена пам'яті композитора.<ref>[http://www.youtube.com/watch?v=AtqaOfrFcng Currently available on YouTube]</ref>. В проході на піанісимо [[челеста|челести]], якою закінчується П'ята симфонія (1962, op.76), відчувається вплив фіналу [[Симфонія № 4 (Шостакович)|Четвертої]] симфонії Шостаковича, прем'єра якої припадає на час її написання. В Шостій сонаті для фортепіано (1960, op.73), композитор цитує одну з [[24 прелюдії і фуги (Шостакович)|прелюдій і фуг]] Шостаковича. Більш загальні подібні риси музичної мови включають в себе використання розширеної мелодії, теми з повторюваними звуками і використання крайніх регістрів. Останнє стало однією з основних причин критики на адресу Вайнберга, зокрема на думку диригента Олександра Івашкіна, твори таких композиторів як Вайнберг шкодять не тільки репутації своїх авторів, але й музиці самого Шостаковича, «обтяжуючи її численними та поганими копіями».<ref>Ivashkin, Alexander p. 255. ''Shostakovich and Schnittke: the erosion of symphonic syntax'' in Fanning (ed) ''Shostakovich Studies''. Cambridge University Press (1995). ISBN 0-521-45239-2.</ref>
Проте музика Шостаковича не була єдиним джерелом впливу на творчість Вайнберга. Нікітина визначає впливи [[Прокоф'єв Сергій Сергійович|С. Прокоф'єва]], [[Мясковський Микола Якович|М.
Він залишив після себе багату музичну спадщину, зокрема:
| |||