Підкамінь (Івано-Франківський район): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Церква: уточнення
→‎Історія та сьогодення: доповнення історичних даних
Рядок 58:
[[Дідич]]ами села були [[Яблоновські]], тому село носило назву '''Підкамінь Яблоновський або '''Підкамінь Яблоновського'''<ref>[http://histans.com/LiberUA/e_dzherela_AktaGr_23/e_dzherela_AktaGr_23.pdf Акти ґродські і земські.-Львів,1928.Т.23.-707с.,(пол., лат.)] с.578</ref> (не плутати з [[Підкамінь|Підкаменем Цетнеровським]]).'''
 
Також відомий цікавий факт з історії села що з 1808 по 1809 рік у селі проживав син всесвітньо відомого композитора [[Вольфганг Амадей Моцарт|'''В.А. Моцарта''']], Франц Ксаверій Моцарт ! Народився '''[[Франц Ксавер Вольфганг Моцарт|Франц Ксаверій Моцарт]]''' 26 липня 1791 р. у [[Відень|Відні]]. Тут він освоїв гру на фортепіано й теорію гри на скрипці. У І7-річному віці, щоб заробити трохи грошей, переїхав до Львова, де одержав вигідну пропозицію давати лекції музики двом донькам [[Баворовські|графа Баворовського]] в '''с. Підкамені''', неподалік від Рогатина. І хоча, оплата була досить високою, в цьому селі музикант відчувавбажав себежити дужеу ізольованиммісті, тому через рік у 1809 р. прийняв пропозицію імперіального шамбеляна (представника австрійського цісаря в містечку) фон Янішевського про навчання музики його дітей у [[Бурштин (місто)|Бурштині]].<ref>{{Cite web|url=http://burshtyn.br.if.ua/History/9Skarbec2.htm|title=Історія|website=burshtyn.br.if.ua|accessdate=2016-06-02}}</ref>
 
На початку ХХ століття в замку жила герцогиня Грабина. Це найвідоміша мешканка замку, оскільки її поховано на місцевому цвинтарі і до сих пір збереглася могила. На жаль, замкову споруду було зруйновано під час Другої світової війни, а залишені розвали знадобилися для будівництва колгоспних ферм (до речі цих ферм на даний час уже також немає). На місці замку зараз росте ліс, і лише декілька кущів барбарису нагадують про колишній панський парк.
Рядок 67:
 
В після воєнні роки переважна більшість мешканців села працювали у колгоспі та розбудовували власні домівки.
 
До речі, спочатку угіддя села належали до радгоспу "Червоний жовтень", центром якого вважалося село Дички. В кінці 80-тих внаслідок реорганізації радгоспу в селі утворився колгосп названий на честь Лесі Українки ( проіснував до початку 2000-х, остання офіційна назва "Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Лесі Українки").
 
[[Файл:Пам'ятний знак зблизька.JPG|thumb|Графічне зображення на пам'ятному знаці|304x304пкс]]