Рамакхамхаенг: відмінності між версіями

| опис зображення = Статуя короля Рамакхамхенга великого в національному парку СухотайСукхотай

'''Пхо Кун Рамакхамхенг''' ({{lang-th|พ่อขุน รามคำแหง มหาราช}}; Pho Khun Ramkhamhaeng; близько [[1237]]-[[1247]] — [[1298]]) — третій король династії Пхра Руанг, правив [[СукхотаїСукхотай (царство)|Королівством Сукотай]] (середньовічним попередником сучасного [[Таїланд]]у) протягом [[1279]]-[[1298]], за часів його найбільшого розквіту. Під час його правління розроблений [[тайський алфавіт]], а [[Тхеравада|тхеравадійський буддизм]] став державною релігією королівства. Варто зауважити, що велика частина даних про нього може бути недостовірна та могла бути поширена в XIX столітті для того, щоб узаконити тодішній уряд перед загрозою з боку великих держав.

У віці 19 років він брав участь у вдалому вторгненні батька в місто [[Сукхотхай (місто)|Сукхотхай]], яке раніше біло васалом [[Камбуджадеша]], і тим самим, по суті, створив незалежне [[СукхотаїСукхотай (царство)|Королівство Сукхотхай]]. За його героїзм на війні йому було присвоєно прізвисько «Phra Ram Khamhaeng», або [[Рама]] сміливий. Після смерті батька, його старший брат Бан Міанг став керувати державою та дарував йому управління містом [[Сі-Сатчаналай]].