Байкове кладовище: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Нада була |
Aeou (обговорення | внесок) м Скасування редагування № 19240525 користувача 188.191.237.204 (обговорення) |
||
Рядок 26:
У цей же час новопризначений [[Київське генерал-губернаторство|Київський військовий губернатор, Подільський та Волинський генерал-губернатор]] граф {{нп|Левашов Василь Васильович|Василь Левашов|ru|Левашов, Василий Васильевич}} провів інспекцію київських цвинтарів та кладовищ і, вельми незадоволений результатами, віддав розпорядження відокремити від них достатній простір землі, вирити довкола рівчаки й обсадити деревами, а також влаштувати при входах будиночки для сторожі. На виконання наказу генерал-губернатора протоієрей Петро Максимович розпочав збір коштів серед найзаможніших киян — жителів [[Печерськ]]а. Грошей зібрав чимало, бо згодом, коли імператор [[Микола І]] звелів зводити [[Київська фортеця|Київську фортецю]] і постало питання вже не про впорядкування, а про перенесення деяких некрополів, коштів вистачило і на перенесення поховань і на роботу садівників, які перетворили пустку [[Байкова гора|Байкової гори]], де й вирішили облаштувати новий цвинтар на затишок, що буяє зеленню. Тож рік, коли тутешній німецький цвинтар був об'єднаний з православним печерським, став роком офіційного відкриття Байкового кладовища.
Цвинтар мав одну прогресивну, як на той час, особливість — це був перший київський некрополь, де ховали представників всіх конфесій та віросповідань. За цим принципом
Уже станом на середину ХІХ століття Димитрівський, як тоді його ще називали, цвинтар став занадто тісним. Тому, у 1876 році з дозволу влади з'явилась додаткова територія, відділена від переднішої дорогою — Байковою вулицею. Отак утворилось одразу два кладовища, обидва — Байкові, тож, для зручності, попередню (меншу) ділянку почали називати Старим, а новонадану (більшу) — Новим Байковим кладовищем. Згодом з'явилися цегляний паркан та чотири в'їзні брами, які й тепер зберігають свої назви — Стара, Лютеранська або ж Німецька, Католицька або ж Польська (котру й тепер не важко впізнати за написом латиною ''«BEATI MORTUI, QUI IN DOMINO MORIUNTUR» '' — відомою цитатою з Біблії) та Православна, — хоча про первісний смисл цих назв тепер уже мало що нагадує. На «Старому» цвинтарі 1841 року збудовано дерев'яну [[Церква Св.Димитрія Ростовського на Байковому кладовищі|Дмитрівську церкву]].
Протягом 1884–1889 років на новій православній частині спорудили церкву Вознесіння Господнього. Як вважається, саме в цей час з'являються перші склепи. Над проектуванням декотрих працювали найкращі київські архітектори — [[Єрмаков Євген Федорович|Євген Єрмаков]], Михайло Іконніков, [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимир Ніколаєв]], дехто з них згодом став широко знаним, як от автор і перший власник знаменитого «Будинку з химерами» [[Владислав Городецький]] чи [[Олексій Щусев|Олексій Щусєв]], авторству якого належить всесвітньовідома споруда — [[Мавзолей Леніна|мавзолей Володимира Ульянова (Леніна)]] на [[Красна площа|Красній площі Москви]].
| |||