Соціальна педагогіка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sanya3 (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
MobyVan (обговорення | внесок) м replaced: <br/> → (27), Шевців З. М. → Шевців З. М. за допомогою AWB |
||
Рядок 9:
Форми соціально-педагогічної діяльності — це зовнішнє вираження організації взаємодії соціального педагога та клієнта. Класифікація форм організації соціально-педагогічної роботи неоднозначна, їх можна характеризувати:
1. 3а специфічними ознаками:
- функціональність, яка вказує на таку форму, яка забезпечить реалізацію окремих функцій соціально-педагогічної діяльності (наприклад, здійснення профілактики окремих соціальних ситуацій вимагає одних форм, а реабілітаційна робота — інших);
- структурність, характеризується специфічними правилами побудови окремих організаційних форм;
- інтегративність передбачає об'єднання різних форм соціально-педагогічної діяльності.
2. За напрямками соціально педагогічної діяльності: <br/> — пізнавально-розвивальні;<br/> — художньо-естетичні;<br/> — спортивні; трудові.
3. За кількісним складом учасників:<br/> — індивідуальні (робота з окремою людиною);<br/> — групові (робота з малою групою, сім'єю);<br/> — масові (робота з великою кількістю людей — громадою);<br/>
Рядок 25:
5. За складністю побудови:<br/> — прості,<br/> — складні,<br/> — комплексні.<br/>
6. За характером змістового наповнення:<br/> — інформаційні,<br/> — практичні,<br/> — інформаційно-практичні.<br/>
7. За напрямами соціально-педагогічної діяльності:<br/> — превентивні,<br/> — реабілітаційні,<br/> — захисні та ін.
== Здійснення соціально-педагогічної діяльності ==
Рядок 31:
'''Соціально-педагогічні служби освітніх закладів:''' дошкільні, загальноосвітні та професійні заклади, коледжі, ліцеї, школи-інтернати, дитячі будинки; спеціалізовані загальноосвітні школи, вищі навчальні заклади.<br/>
'''Соціальні служби спеціалізованих закладів:''' будинки престарілих, сімейні дитячі будинки, центри реабілітації, соціальні притулки, спецшколи для дітей з відхиленнями в розумовому і фізичному розвитку, центри зайнятості, біржі праці, в'язниці та ін.<br/>
Соціальні служби організацій та підприємств: комерційні структури, гуртожитки, творчі та громадські організації, різноманітні фонди, банки, благочинні організації.
'''Муніципальні соціальні служби:''' соціальні служби, соціально-педагогічні, культурно-спортивні комплекси, центри соціальної педагогіки та соціальної роботи, відділи соціального захисту населення, відділення соціальної допомоги тощо.
'''Служби культурної анімації:''' підліткові клуби, будинки культури, школи народних ремесел, сімейні клуби, сімейні гуртожитки, ігрові площадки, парки та ін.
'''Валеологічні служби:''' психологічні центри здоров'я, профілакторії, реабілітаційні зали та комплекси, центри народних засобів оздоровлення, медпункти тощо.
'''Форми соціально-педагогічної діяльності поділяються на:''' традиційні (бесіди, вікторини, диспути, конкурси, усні журнали, тематичні вечори тощо) і нетрадиційні (молодіжні «Інтернет кафе», вуличні ігротеки, профілактичні програми «Підліток-підлітку», «Ровесник-ровеснику» тощо).
У залежності від сфер діяльності спеціаліста можна визначити такі '''напрямками соціально-педагогічній діяльності''':
- соціально-педагогічна діяльності з сім'єю (проблемною, віруючими батьками, з сім'єю, в якої є обдаровані або хворі діти);
- соціально-педагогічна діяльності в системі шкільної освіти;
- соціально-педагогічна діяльності в мікрорайоні;
- соціально-педагогічна діяльності в притулках;
- соціально-педагогічна діяльність в інтернатних закладах;
- соціально-педагогічна діяльності з важкими дітьми, з дітьми з «групи ризику»;
- соціально-педагогічна діяльності у виправних закладах;
- соціально-педагогічна діяльність як організація дозвілля.
Кожен напрям діяльності має відповідну методику, яка здійснюється за певним алгоритмом, має свою стратегію і тактику і своє спрямування. Однак спільним є логіка діагностики клієнта: вивчити, щоб знати; знати, щоб зрозуміти; зрозуміти, щоб допомогти.
Загальна концепція допомоги полягає:
1) у виявленні причин деформації в розвитку клієнта, пошук засобів і способів їх усунення, зміни середовища в інтересах клієнта;
2) розробки адекватної методики соціально-педагогічного процесу, який дозволить нормальному розвитку клієнта.
Організація допомоги повинна ґрунтуватися на положеннях ООН: загальній декларації прав людини і Конвенції про права дитини. Успіх допомоги можливий за умови об'єднання всіх суб'єктів в єдину систему, центром якої має стати соціальна, психологічна, соціально-правова, психолого-медико-педагогічна служба.
'''Використана література:'''
* Шевців
| |||