Друга італо-ефіопська війна: відмінності між версіями

Основна частина італійської армії перед вторгненням до Ефіопії була розгорнута в Еритреї, куди у 1935 році прибули 5 дивізій регулярної армії та 5 дивізій [[чорносорочники|чорносорочників]]; у той самий час до Італійського Сомалі прибули одна дивізія регулярної армії й кілька батальйонів чорносорочників. Лише ці сили (без урахування армії, що була вже розміщена у Східній Африці, туземних підрозділів та підрозділів, які прибули упродовж війни) складались із 7 тис. офіцерів і 200 тис. рядових й були оснащені 6 тис. кулеметів, 700 гарматами, 150 [[танкетка]]ми й 150 літаками. Загальне командування італійськими силами у Східній Африці до листопада 1935 року здійснював генерал [[ЭміліоЕміліо де Боно]], починаючи з листопада 1935 року — фельдмаршал Пьєтро Бадольо. Північний фронт (в Еритреї) складався з п'яти корпусів, 1-м командував Ружеро Сантіні, 2-м — Пьєтро Маравіна, 3-м — Адальбетро Бергамо (потім Етторе Бастіко), Еритрейським корпусом — [[Алессандро Пірцио Біролі]]. Сили Південного фронту (в Сомалі) здебільшого були зведені в колону, якою командував генерал Родольфо Граціані.