Алжир: відмінності між версіями

5 липня [[1830]] року Алжирське намісництво було [[Французьке завоювання Алжиру|завойоване Францією]], за наказом короля [[Карл X (король Франції)|Карла X]] і під командуванням генерала [[Бурмон]]а ([[Французький Алжир]])<ref name="Богданович">{{ref-ru}} ''Богданович М. И.'' Алжирия в новейшее время.&nbsp;— СПБ, 1849.</ref>. Боротьбу проти колонізаторів очолив [[Абд аль-Кадір]], який об'єднав під своїм проводом племена західного й центрального Алжиру<ref name="УРЕ"/>. Регулярна алжирська армія нанесла ряд поразок французам у [[1835]] і [[1836]] роках. Боротьба Абд аль-Кадіра з корупцією, його реформи налаштували проти нього місцевих феодалів. У [[1839]] році відновились бойові дії з французами. 22 лютого [[1841]] року генерал-губернатором Алжиру був призначений маршал [[Бюжо]], який очолив 108 тис. військо (третину всіх збройних сил Франції) і спромігся витіснити Абд-аль-Кадіра до Марокко [[1843]] року<ref name="Богданович"/>. У 1845—1846 роках спалахнуло нове повстання під його проводом, яке закінчилось поразкою і полоном<ref name="Богданович"/>. Виступи проти французький загарбників та іммігрантів (кількість французів до 1848 року зросла з 28 тис. до 109 тис. осіб) тривали протягом усього XIX століття: 1849&nbsp;— оаза Зааджа, 1851&nbsp;— Кабілія, 1852&nbsp;— Лагуат, 1855&nbsp;— оаза Туггурт, 1859&nbsp;— племена Бені-Снасен, 1864&nbsp;— племена Улед-Сіді-Шейх<ref name="ВРЕ"/>. Французька влада конфіскувала 200 тис. га найкращих земель із фонду державних ([[бейлік]]) та релігійних общин ([[хабус]]).

 

 

<center>