Легка піхота: відмінності між версіями

Легка піхота у війську [[Київська Русь|Київської Русі]] в [[IX століття|9]]-[[XI століття|11 століттях]] мала на озброєнні [[Ніж|ножі]], списи (метальні і для [[Рукопашний бій|рукопашного бою]]), сокири і луки. У 18-19 вв. в регулярних арміях Європи поряд з важкою ([[Лінійна піхота|лінійною]]) знову з'явилася легка піхота, яка відрізнялася більшою рухливістю, мала на озброєнні більш досконалу зброя (штуцера) і полегшене спорядження. Своїм вогнем вона готувала атаку лінійної піхоти і діяла в розсипному строю (застрільники). Легку піхоту складали [[Стрілецькі війська|стрілецькі]], [[Єгер (військова справа)|єгерські]] або [[вольтижери|вольтижерські]] роти ([[батальйон]]и, полки). У Російській імперії перший [[батальйон]] єгерського типу був сформований [[Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович|П. О. Румянцевим]] в [[1761]] в ході [[Семирічна війна|Семирічної війни 1756-63]]. Він застосовувався в основному для ведення [[Воєнна розвідка|розвідки]] і дій в розсипний строю перед наступаючими військами.

 

 

== Див. також ==