Холодноярська республіка: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стиль |
стиль |
||
Рядок 64:
Вплив Холодного Яру не обмежувалися лише Черкащиною. Владу Холодноярської республіки визнавали й прибережні села (вгору по Дніпру до Черкас: Рацеве, Тіньки, Боровиця, Топилівка, Сагунівка, Худяки, Бужин, Леськи та інші), чигиринські села, що розкинулися на берегах Тясмина (Погорільці, Чорнявка, Трушівці, Худоліївка та інші).
Підтримували тісні зв'язки з Холодним Яром й вереміївські отамани [[Панас Келеберда]] та [[Савченко Іван Григорович (військовий)|Іван Савченко-Нагірний]] (Золотоніський повіт Полтавської губернії, тепер Чорнобаївський район Черкаської області), отаман із с.
Останнім з Головних отаманів Холодного Яру, обраним на загальному представницькому з'їзді всіх отаманів республіки був отаман [[Нестеренко Герасим Онуфрійович|Герасим Нестеренко-Орел]].
Рядок 85:
3) Заманити отаманів у пастку й захопити основні командні кадри холодноярської повстанської групи військ.
Безпосереднім керівником операції був [[Євдокимов Юхим Георгійович|Ю. Євдокимов]], який після успішно проведеної операції проти рейду [[Юрій Йосипович Тютюнник|Юрія Тютюнника]] став начальником особливого відділу губернського(?) ВЧК. Наприкінці березня 1922 року розробку операції повністю завершили. Ідея була проста: під виглядом об'єднання повстанців створювалася «Чорноморська повстанська група» з командуванням і штабом для координації дій усіх повстанських загонів району. Чекісти перехопили полковника Петра Трохименка й сотника Юхима Терещенка, котрі йшли до Холодного Яру з Польщі. Трохименко був членом Військового комітету Центральної Ради. У 1918 році — військовим комендантом Єлисаветграда. Під час повстання проти гетьмана Скоропадського він очолював повстанський загін, а потім працював у штабі армії УНР. Він мав авторитет в українців. Його й було вирішено зробити командувачем «Чорноморської повстанської групи» під псевдонімом генштабу «полковник Гамалія».
Начальником штабу групи чекісти призначили Юхима Терещенка, псевдонім — «сотник Завірюха». Слід відзначити, що в штабі Тютюнника було кілька українських офіцерів, котрі працювали на ЧК, зокрема Заярний, Снєгірьов, а можливо, і начальник особистої контррозвідки Петлюри полковник Чеботарьов. Можливо,
▲Слід відзначити, що в штабі Тютюнника було кілька українських офіцерів, котрі працювали на ЧК, зокрема Заярний, Снєгірьов, а можливо, і начальник особистої контррозвідки Петлюри полковник Чеботарьов. Можливо, Трофименка та Терещенка завербували не у квітні 1921 року, а набагато раніше.
[[Ларіон Завгородній|Ларіона Завгороднього]] — командиром [[1-а кінна Холодноярська дивізія|1-ї кінної Холодноярської дивізії]],
Рядок 128 ⟶ 125:
=== Література ===
Про боротьбу козаків Холодноярської Республіки з більшовиками один із учасників подій [[Юрій Горліс-Горський]] написав книгу спогадів — документальний роман [[Холодний Яр (роман)|«Холодний Яр»]].
В українській радянській літературі ці події були описані
Дослідник [[Роман Коваль]] відобразив її в багатьох своїх розвідках<ref>[http://ukrlife.org/main/evshan/kuli16.htm ''Роман Коваль''. Чорний Ворон із-під Товмача]</ref>. Деякі з подій боротьби повстанців проти більшовицької влади на теренах Холодного Яру та в його околицях художньо описані у романі [[Василь Шкляр|Василя Шкляра]] [[Залишенець. Чорний ворон|«Чорний Ворон»]].
| |||