Ковпак Сидір Артемович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
MobyVan (обговорення | внесок) м replaced: 25-а → 25-та, Ковпак С. А. → Ковпак С. А. (3) за допомогою AWB |
Belovvv (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 33:
| інше =
}}{{Othernames|Ковпак}}
'''Ковпа́к Си́дір Арте́мович''' ({{ДН|26|5|1887|14}}, [[Котельва (смт)|Котельва]] — [[11 грудня]] [[1967]], [[Київ]]) — командир [[Путивльський диверсійний загін|Путивльського партизанського загону]] (пізніше — Сумського партизанського з'єднання, ще пізніше — 1-ї Української партизанської дивізії СРСР), [[Двічі Герої Радянського Союзу|двічі Герой Радянського Союзу]], [[генерал-майор]]. Член [[ЦК КП(б)У]] в 1942 — 1943 р. Член [[ЦК КПУ]] в 1949 — 1967 р. Депутат [[Верховна рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] 2-7-го скликань.
== Біографія ==
Рядок 42:
=== Доба УНР і мирний час ===
Член ВКП(б) з [[1919]] року. У добу національно-визвольних змагань в [[Україна|Україні]] очолював більшовицький диверсійний загін, що боровся в Україні з військами [[Павло Скоропадський|Гетьмана Павла Скоропадського]] разом із загонами [[Пархоменко Олександр Якович |Пархоменка]], потім був бійцем [[25-та стрілецька дивізія (СРСР)| 25-ї Чапаєвської дивізії]] на Східному фронті, де роззброював козаків, брав участь у боях з російською Добровольчою армією генералів [[Денікін Антон Іванович| А. І. Денікіна]] та [[Врангель Петро Миколайович| Врангеля]] на півдні України.
У [[1921]] — [[1926 рік]] — помічник повітового воєнкома, повітовий воєнком, воєнком Павлоградського округу [[Катеринославська губернія | Катеринославської губернії]] (з [[1926 рік]] — [[Дніпропетровська область]] України). Одночасно в 1925—1926 — голова сільськогосподарської артілі в селі Вербки. З [[1926 рік]] — директор Павлоградського військово-кооперативного господарства, у 1930-му став головою сільськогосподарського кооперативу в [[Путивль |Путивлі]], з [[1935]] — завідувачем дорожнього відділу Путивльського райвиконкому, з [[1937]] — він голова Путивльського міськвиконкому [[Сумська область |Сумської області]] [[УРСР | Української РСР]].
Рядок 51:
=== Друга світова війна ===
Один з організаторів партизанських загонів в [[УРСР|Українській РСР]] — командир Путивльського загону, а потім — з'єднання партизанських загонів у [[Сумська область|Сумській області]]. Також до партизанських загонів був причетний його брат, Семен Артемович.
Початок [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] застав Сидора Артемовича в 54-річному віці. На той час він був головою Путивльського міськвиконкому Сумської області. 8 вересня 1941 року Ковпак відправив своїх людей у Спадшанський ліс, а сам залишався, поки не побачив як німці в'їжджають в місто, і зник у лісі. До кінця місяця загін складався з 42 осіб, озброєних 36 гвинтівками, 5 автоматами, 8 гранатами. А ще у загону було близько тонни вибухівки, добутої з мінних полів.
Рядок 57:
Після перших диверсійних акцій ковпаківців німецька адміністрація зробила відповідну акцію — послала угорських солдатів для контроперацій у місцевих селах, які були поблизу партизанських загонів. За добу було винищено 586 сельчан. Дід не залишив карателів безкарними, зустрів їх зі своїми бійцями.
[[17 жовтня]] загін [[Ковпак Сидір Артемович|С. Ковпака]] злився з загоном [[Руднєв Семен Васильович|С. Руднєва]], який став у новому формуванні комісаром. Саме цей тандем і прославив Путивльський партизанський загін. Багато разів приходили чутки про те, що загони [[Ковпак Сидір Артемович|Ковпака]] знищені, але кожного разу вони виявлялися чутками. Багато, надихнувшись подвигами своїх співгромадян, вступали до лав партизанів.
{{цитата|Ніхто не знає, куди ми йдемо, і ніхто не повинен знати, звідки ми прийшли, — говорив С. Ковпак. — Весь народ воює. А ми лише невеликий струмок у грізному потоці народу}}
У 1941—1942 роках з'єднання Ковпака здійснило рейди в тилу ворога по [[Сумська область|Сумській]], [[Курська область | Курській]], [[Орловська область | Орловській]] і [[Брянська область|Брянській областях]]. Наприкінці весни 1942 р. партизанському з'єднанню вдалося на короткий термін захопити [[Путивль]], а за літо пройти з успішними боями 6047 км, знищити 12 ешелонів, 25 одиниць бронетехніки і близько 5000 солдатів і офіцерів вермахту. Особлива увага приділялася ковпаківцями підривам залізниць — труднощі з постачанням продовольства, зброї, техніки, припасів ставили німецькі війська у важке положення.▼
Загін зріс до півтори тисячі осіб і став Сумським партизанським з'єднанням. В арсеналі ковпаківців з'явився навіть трофейний танк (корпус танку знаходиться у Спадщанському лісі, неподалік від Музею партизанської слави у [[Путивль|Путивлі]]). Гітлерівці регулярно направляли в ліс сили для придушення партизанів, проте всякий раз зазнавали поразки, залишаючи партизанам трофеї — зброю, амуніцію, одяг, продовольство.
Після Другої світової війни жив на державній дачі під Києвом, поруч із поетом Павлом Тичиною.▼
{{цитата|«Мій постачальник — Гітлер», — любив повторювати Ковпак}}.
Так тривало близько року.
З 1944 року — член Верховного Суду Української РСР. У 1947 — 1967 р. — заступник Голови Президії Верховної Ради Української РСР. У квітні — грудні 1967 р. — член Президії Верховної Ради Української РСР.▼
▲У
▲Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] жив на державній дачі під [[Києв|Києвом]], поруч із поетом Павлом Тичиною.
▲З 1944 року — член Верховного Суду [[УРСР|Української РСР]]. У [[1947]] — [[1967]] р. — заступник Голови [[Президія Верховної ради УРСР|Президії Верховної Ради]] [[УРСР|Української РСР]]. У квітні — грудні 1967 р. — член [[Президія Верховної Ради Української РСР|Президії Верховної Ради Української РСР.]]
== Література ==
| |||