Княжна Тараканова: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м replaced: в якості → як, ского → ського (3), в кінці → наприкінці, removed: (2) за допомогою AWB
MobyBot (обговорення | внесок)
м →‎У володіннях графа Лімбург-Штірумського. Проект заміжжя: replaced: на цей раз → цього разу за допомогою AWB
Рядок 26:
=== У володіннях графа Лімбург-Штірумського. Проект заміжжя ===
[[Файл:Elizabeth of Russia by V.Eriksen.jpg|thumb|left|Єлизавета Петрівна — третя імператриця всеросійська]]
У Франкфурті для самозванки все складалося досить жалюгідним чином: разом зі своєю свитою вона була виселена з готелю, їй загрожувала в'язниця, проте нацього цей разразу їй прийшов на допомогу сам Філіп Фердинанд де Лімбург, який прибув в місто разом з Рошфором через тяжбу з [[курфюрст]]ом [[Бранденбург]]ським [[Фрідріх II (король Пруссії)|Фрідріхом II]]. Тут же, зустрівшись з «княжною», 42-річний граф закохався в неї, негайно залагодив справи з кредиторами і запросив до себе. «Княжна» незабаром перебралася графський замок [[:de:Schloss Neuses am Sand|Нейсес]] під [[Франконія|Франконією]]. Закоханий князь надав їй можливість чи не безконтрольно розпоряджатися доходами з його володінь, а свого суперника — Рошфора — ув'язнив як «державного злочинця». «Княжна» в черговий раз змінила ім'я, назвавшись «султаншею Алі-Емет» або «Аліною (Елеонорою)», принцесою [[Азов (місто)|Азовською]]. Тут вона завела свій двір і навіть заснувала орден «Азіатського хреста». «Княжна» зуміла завоювати прихильність співправителя [[Ідар-Оберштейн|Оберштейна]] — курфюрста-архієпископа [[Трір]]у [[Клеменс Венцеслав Саксонський|Клеменса Венцеслава]] — той сподівався звернути її в [[Католицизм|католицьку віру]] і час від часу позичав грошима.
 
Віддалившись від колишніх шанувальників, Аліна вирішила одружити на собі графа Лімбург. Той на останні гроші викупив графство Оберштейн, в якому «княжна» стала неофіційною господинею <ref>Лімбург передав графство «княжні» в травні 1774 року. Диплом про дарування зберігається в РДАДА. Ф. 6. Оп. 1. № 532. Ч. 1. Л. 276-277</ref>. Щоб остаточно прив'язати до себе шанувальника, вона лякала його своїм можливим поверненням до Персії, а трохи пізніше оголосила про вагітність. У липні 1773 року він нарешті зробив їй офіційну пропозицію.