Вікіпедія

Союз-ТМ: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м →‎Експлуатація: replaced: агрегата → агрегату, у кінці → наприкінці, replaced: 1-ій → 1-й за допомогою AWB
Рядок 89:
[[26 листопада]] [[1988]] стартував '''«[[Союз ТМ-7]]»''' (№ 57), який доставив на станцію екіпаж ЕО-4. Старт наступного екіпажу, ЕО-5 був запланований на [[19 квітня]] [[1989]] на кораблі № 58. Однак у березні [[1989]] на космодромі у час випробувань був пошкоджений корабель № 59, який мав бути резервним під час польоту 58-го. АВ корабля № 59 частково зруйнувався через перенаддув під час випробувань в барокамері, і цю машину відправили на ремонтдо НВО «Енергія». Іншого готового корабля, резервного для апарата № 58, не було. Держкомісія аиррішеила тимчасово відкласти старт корабля № 58, поки на космодром не буде відправлений наступний корабель (№ 60).
 
[[27 квітня]] [[1989]] на «Союзі ТМ-7» посадку зробив екіпаж ЕО-4 (А.Волков, С.Крикальов, В.Поляков), і в експлуатації станції «Мир» настала вимушена перерва тривалістю понад чотири місяців, а В. Поляков не зміг встановити новий рекорд тривалості космічного польоту: його орбітальний марафон перервався на 241-ійй добі польоту.
 
[[6 вересня]] [[1989]] на орбіту був виведений '''«[[Союз ТМ-8]]»''' (№ 58) з екіпажем ЕО-5. Починаючи з цього моменту, протягом 10 років станція «Мир» експлуатувалася в безперервному пілотованому режимі.
Рядок 105:
Корабель мав стикувальний вузол нової конструкції: [[андрогінно-периферійний агрегат стикування]] — АПАС-89 (цифра означала рік розробки). Такий же стикувальний вузол мав встановлюватися на шлюзову камери «[[Буран (орбітальний корабель)|Бурана]]», розташовану у вантажному відсіку корабля. Це дозволяло зістикувати «Союз ТМ» з «Бураном».
 
Роботи за цією темою почались в НВО «Енергія» у кінцінаприкінці 80-х років в рамках програми «[[Буран (орбітальний корабель)|Буран]]». «Союз ТМ» зі стикувальним агрегатом АПАС-89 призначався для використання як корабель-рятувальник для екіпажу «Бурана» в період його льотно-конструкторських випробувань («Союз-рятувальник»). Було замовлено три корабля-рятувальника «Союз ТМ», які отримали заводські номери 101, 102 і 103.
 
У період ЛКВ «[[Буран (орбітальний корабель)|Бурана]]» в його екіпаж мали входити два пілота-випробувача. Передбачалося, що впродовж усього польоту пілотованого «Бурана» корабель-рятувальник «Союз ТМ» перебуватиме на стартовій позиції в готовності до термінового старту. Необхідність польоту «Союза-рятувальника» могла виникнути у випадку серйозних відмов життєво важливих бортових систем «[[Буран (орбітальний корабель)|Бурана]]», що робило неможливим здійснити посадку. У такому випадку стартувати «Союз ТМ» з одним космонавтом-рятувальником для евакуації двох пілотів з «[[Буран (орбітальний корабель)|Бурана]]».
Рядок 127:
[[20 лютого]] [[1999]] стартував '''«[[Союз ТМ-29]]»''' (№ 78) з екіпажем ЕО-27 (В. Афанасьєв, Ж.-П.Еньере, І. Белла). Це був останній корабель, виготовлений для станції «Мир».
 
«Союзи ТМ» нової, «двохсотої» серії мали використовуватися на початковому етапі польотів до [[Міжнародна космічна станція|міжнародної космічної станції]]. Спочатку були замовлені п'ять апаратів: № 201—205. При цьому три з них (№ 201—203) мали оснащуватися гібридним стикувальним вузлом (звичайний агрегат стиковки типу «штир-конус», встановлений на шпангоут андрогінно-периферійного агрегатаагрегату стикування з внутрішнім люком-лазом діаметром 110 см), а кораблі № 204 і № 205 — звичайним стикувальним вузлом типу «штир-конус» з люком-лазом діаметром 80 см. Кораблі з гібридними стикувальними вузлами необхідні були для стикування до гібридного [[Надир|надирного]] вузла «[[Звєзда (модуль МКС)|службового модуля Звєзда]]» (на початковому етапі складання МКС).
 
[[1996]] [[Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С.П. Корольова|НВО «Енергія»]] розпочала виготовлення двох перших апаратів: № 201 і № 204.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Союз-ТМ