Правосуддя: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Jarozwj (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 159.224.19.18 до зробленого Jarozwj |
вікіфікація |
||
Рядок 1:
'''Правосуддя''' — самостійна галузь державної діяльності, яку здійснює [[суд]] шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій [[
{{Цитата|Правосуддя – це справедливість у дії|35|І. Самсін|Урядовий кур’єр. – 15.12.2011. – № 234}}
Рядок 28:
Період української державності 1917 — 20рр. не приніс практично ніяких нововведень у ділянці [[Судочинство|судочинства]]; діяли далі закони Росії та Австрії з конечними змінами.
На українських землях під Польщею діяли спершу закони попередніх режимів. Тільки 1928 р. уніфіковано польський карний процес із збереженням засад гласності, усності і матеріальної правди як підстави вироку та суворого розрізнення між обвинуваченням, що було в руках [[прокурор
На українських землях у складі СРСР був схвалений 24 листопада 1917 р. [[Рада Народних Комісарів СРСР|Радою Народних Комісарів]] РРФСР декрет про суд ч. 1, що скасував судочинство царської Росії і почав творити нову, радянську систему. На декреті про суд майже повністю будувалася постанова Народного Секретаріату УРСР від 4 січня 1918 р. «Про запровадження народного суду» і [[Декрет]] Ради Народних Комісарів України від 14 лютого 1919 р. про «Тимчасове положення про народні суди та Рев. Трибунали». Ці декрети про суди обіймали також процедуральні постанови. (Про ранній розвиток див. [[Судоустрій]]). З деякою відмінністю будувалися на російських кодексах перші українські процесові кодекси: цивільні з чинністю з 31 жовтня 1924 р. і з 1 грудня 1929 р., та карні з чинністю з 13 вересня 1922 р. і з 15 вересня 1927 р. Конституція СРСР 1936 р. увела засаду, що карні й цивільні, матеріальні й формальні закони (а також закони про судоустрій) кожної республіки повинні базуватися на принципах, встановлених для усього Союзу. Вони є підставою для нині обов'язкових законів УРСР про карне й цивільне судочинство п. н. «Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік» від 25 грудня 1958 р. та «Основи цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік» від 8 грудня 1961 р.. Відповідно до цих «Основ…» Верховна Рада УРСР затвердила 28 грудня 1960 р. «Кримінальпо-процесуальний Кодекс УРСР», a 18 липня 1963 р. і «Цивільний Процесуальний Кодекс УРСР».
Рядок 65:
* Случевскій В. Учебникъ русскаго уголовнаго процесса — судоустройство-судопроизводство. П. 1910;
* Розинь Н. Уголовное судопроизводство, 2 изд. П. 1916;
* Слабченко М. Судівництво на Україні
* Мірза-Авак'янц Н. Нариси з історії суду на Лівобережжі до пол. XVII ст. Записки Харківської Дослідчої Катедри, П — III, VI. X. 1926;
* Падох Я. Ґрунтовий процес Гетьманщини. Л. 1938;
Рядок 83:
== Джерела ==
* [http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/humanright/glossary/gl795/info_ukr.htm www.naiau.kiev.ua]
* Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі N 1-12/2003
* [http://www.rada.gov.ua/konst/CONST1.HTM#r8 Конституція України, розділ Правосуддя]
| |||