[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 10:
Тиранія Гієрона у Сірказах була жорстокішою, ніж Гелона. До того ж Гієрон ліквідував міста [[Наксос]] й [[Катана|Катану]], пересиливши їх мешканців до [[Леонтіни|Леонтін]]. На місці Катани було засновано нове місто [[Етна]], куди переселено 10 тисяч людей. Тираном нового міста став син Гієрона Діномен.
 
Гієрон почав активно втручатися у справи на італійському узбережжі. Він встановив контроль над містами [[Гіппоніон]] та [[Пестум|Посидонією]] (474 рік до н. е.). Інша грецька колонія в Італію запросила Гієрона на допомогу проти [[етруски|етрусків]]. Над ними в цьому ж році Гієрон одержав повну перемогу на морі. [[Куми]] уклали союзницький договір із Гієроном. В цей же час Гієрон зайняв острів Піфекуссай ([[Іппія]]), де розташував свій гарнізон.
 
В цей час змінилася ситуація на Сицилії. У 472 році до н. е. помер володар [[Акрагант]]а, на племінниці якого Гієрон був одружений у третьому шлюбі. Новий правитель Акраганта Фрасідей напав на Гієрона. Той розбив супротивника, передав владу над містом [[демос]]у, з яким встановив добросусідські стосунки.
 
Джерела характеризують Гієрона як людину жадібну, що дбала насамперед про власні статки. Але це не викликало великого обурення в олігархії, з якою володаря пов'язували родинні зв'язки (перша дружина тирана, мати його старшого сина, походила з однієї з найбагатших сіракузьких сімей).
Помер Гієрон в Етні в 466 році до н. е.
 
Серед засобів зміцнення особистої влади володаря було створення своєрідної спецслужби — так званих «підслуховувачів» (ποταγωγίδες), які долучалися до розмов між громадянами, виявляли невдоволених владою і водночас поширювали вигідні тирану чутки.
== Меценатство ==
 
Не менше уваги Гієрон приділяв «гуманітарній політиці» — саме за його правління в Сіракузах був збудований славетний театр.
Гієрон підтримував відомих поетів сучасної йому [[Еллада|Еллади]] — [[Піндар]]а й [[Вакхілід]]а. До того ж його скаковий кінь Деренік брав участь в [[агони|численних іграх]], де двічі переміг у [[Дельфи|Дельфах]] (478 та 474 роках до н. е.), в Алфеї (476 і 472 роках до н. е.). На [[квадрига|квадризі]] він отримав приз на [[Піфійські ігри|Піфейських іграх]] у 470 році до н. е., а також на [[Олімпійські змагання|Олімпійських іграх]] у 468 році до н. е.
 
Тиран підтримував найвизначніших митців свого часу — [[Есхіл]]а, [[Епіхарм]]а, [[Піндар]]а, [[Вакхілід]]а, які не втомлювалися оспівувати діяння свого благодійника. Водночас [[піфагореїзм|піфагорійців]] — як ідейних супротивників тиранії — Гієрон переслідував.
 
Зрештою володар навіть заборонив публічні виступи — єдиний на той час спосіб політичної агітації. Попри це саме за Гієрона в Сіракузах з'явилася опозиція, що користувалася популярністю серед громадян. Щоб протистояти їй тиран використовував [[місфофори|місфофорів]] — колишніх найманців Гелона, яким той надав громадянство. Гієрон вербував і пересічних мешканців інших грецьких областей, за власний кошт переселяв їх до Сицилії і надавав їм права громадян Сіракуз. Переселенці мало що тямили у місцевій політиці, проте були віддані своєму благодійнику і забезпечували йому чисельну перевагу під час голосувань у народних зборах та й просто на міських вулицях.
 
Помер Гієрон в [[Етні]] в 466 році до н. е.
 
== Спорт ==
 
Гієрон не лише підтримував відомих поетів сучасної йому [[Еллада|Еллади]] — [[Піндар]]а й [[Вакхілід]]а. До того ж йогоЙого скаковий кінь Деренік брав участь в [[агони|численних іграх]], де двічі переміг у [[Дельфи|Дельфах]] (478 та 474 роках до н. е.), в Алфеї (476 і 472 роках до н. е.). На [[квадрига|квадризі]] він отримав приз на [[Піфійські ігри|Піфейських іграх]] у 470 році до н. е., а також на [[Олімпійські змагання|Олімпійських іграх]] у 468 році до н. е.
 
Інші представники династії Діноменідів також брали участь у змаганнях. Зокрема, брат Гієрона Полізал здобув перемогу на [[Піфійські ігри|Піфійських іграх]], що залишилася у пам'яті у вигляді бронзової статуї «[[Дельфійський візничий]]».
Рядок 25 ⟶ 35:
* ''[[Діодор Сицилійський]]''. xi. 38-67;
* ''[[Ксенофонт]]'', Гієрон, 6. 2;
* {{Cite web|url=http://www.istpravda.com.ua/columns/2014/01/23/141107/|title=Олексій Мустафін. Прощання з тиранією. Як це відбувалося 2500 років тому|website=Історична правда. 2014-01-23}}
* ''E. Lübbert'', Syrakus zur Zeit des Gelon und Hieron (1875)
* ''N. Luraghi'', Tirannidi archaiche in Sicilia e Magna Grecia (Florence, 1994)