Богданівка (Павлоградський район): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
стиль
Рядок 64:
Культура в Богданівці була на низькому рівні. Спостерігалася суцільна неписьменність населення, на все село був один вчитель. Першим вчителем в Богданівці працював Гудзенко Андрій Якович. Населення зовсім не отримувало медичної допомоги. Декілька сіл — Богданівку, [[Богуслав (Павлоградський район)|Богуслав]], [[Тернівка (місто)|Тернівку]], [[Кохівка (Павлоградський район)|Кохівку]] — обслуговувала одна лікарка і одна медсестра.
 
На початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] погіршав стан селян: все доросле чоловіче населення пішло на фронт. Селянські сім'ї залишилися без годувальників. Господарства розорялися, почався [[голод]]. Все це викликало велику незадоволеність у людей. Вони хвилювалися, вимагали хліба. Жінки, що залишилися удома, і люди похилого віку не могли впоратися з господарством, воно приходило в занепад. У Богданівці спалахнуло повстання ([[1916]]  р.). Учасниками цього стихійного повстання були жінки-солдатки, підлітки і літні люди.
 
=== Перше повстання селян ===
Рядок 79:
Прямо на мітингу було повішені комуністичні активісти Суворкін, Беспалий, Григорій Стащиков, Ілля Лєшньов. Місцеві партійні активісти брати Григорій та Василь Чеснокови видерлися на дзвіницю церкви та почали бити в дзвони та кричати, що в селі повстали селяни, за це їх скинули з дзвіниці. Потім колони повсталих рушили на [[Павлоград]]. Дорога з Богданівки на [[Богуслав]] і [[Павлоград]] пролягала правіше від сучасної. Богданівського лісу тоді ще не було, по всій долині [[Самара (притока Дніпра)|Самари]] були розкидані піщані горби-дюни. Саме за ними і влаштували засідку регулярні частини ГПУ.
 
Для придушення [[повстання]] саме в Павлоградському повіті використали прикомандировані військові частини ГПУ з [[Харків|Харкова]] та [[ДніпропетровськДніпро (місто)|Дніпропетровська]]а. Ще були залучені комуністична й комсомольська ячейка комуністичної партії, що розташовувалась в місті [[Павлоград]]. Як згадує один з родичів секретаря Павлоградського Політбюро: «У всіх більшовиків Павлограда вдома та при собі особисто завжди була зброя, яку в разі чого вони могли застосовувати. В ті дні, 5 квітня [[1930]] року, вся комячейка склала особливий загін, і разом з відділом ГПУ влаштувала засідку на повстанські колони.» Як свідчить один з богданівців, тоді він семирічним хлопцем разом з батьками садив картоплю, город їх був на околиці села, коло піщаних дюн. Війська почали вести кулеметний вогонь по колонам, що рухались дорогою, у повсталих зі зброї були тільки нагани та шаблі, навіть не було ні одного кулемета. Як згадували свідки, «Над долиною ще три дні стояв дрібний білий пух, поки його рознесло вітром. Повсталих було так багато, і кіннотникам не вистачало седел, тому замість них вони використовували подушки…» Всього загін Глібова налічував близько 800 чоловік, а в тих колонах людей, що рухались з Богданівки до [[Богуслав]]а було, за оцінками старожилів, до 3000 чоловік.
 
Після розстрілу селян, війська ГПУ та [[Комуністична партія|комуністи]] влаштували «зачистки» по Богданівці та [[Тернівка (Павлоградський район)|Тернівці]]. Знищували всіх, хто навіть підозрювався у приналежності до повстанців. Людей знаходили й вбивали по горищах й погребах. Як пригадують павлоградці — школярі, які їздили у 50-ті роки до Богданівки прибирати кукурудзу, «Богданівські діди так боялися міліції, що уникали зустрічі навіть з міліцейською машиною, тікали в кукурудзу».
Рядок 92:
 
== Об'єкти соціальної сфери ==
* Школа I-III I—III ст.
* Школа I-II I—II ст.
* Музична школа.
* Дитячий садочок.