3-тя парашутна дивізія (Третій Рейх): відмінності між версіями

|unit_name = <big>3-ятя парашутна дивізія </big> <br />3. Fallschirmjäger-Division

|caption = Емблема 3-оїї парашутної дивізії

'''3-ятя парашу́тна диві́зія''' ({{lang-de|3. Fallschirmjäger-Division}})&nbsp;— [[повітряно-десантна дивізія|парашутна дивізія]], елітне [[Військове з'єднання|з'єднання]] у складі [[Повітряно-десантні війська Німеччини|повітряно-десантних військ Німеччини]] часів Другої світової війни.

3-ятя парашутна дивізія була сформована в жовтні [[1943]] у [[Реймс]]і ([[Франція]]). Основою для формування [[Військове з'єднання|з'єднання]] послугував 6-й парашутний полк [[2-ага парашутна дивізія (Третій Рейх)|2-оїї парашутної дивізії]], що був виведений з [[Італійська кампанія (1943—1945)|італійського театру дій]] на переформування.

3-ятя парашутна дивізія на початок бойових дій з союзниками при висадці в Нормандії мала у своєму складі 3 [[Парашутно-десантний полк|парашутні полки]]: 5-й ([[командир]] [[майор]] Карл-Хейнц Беккер ({{lang-de|Karl-Heinz Becker}}), 8-й (командир [[оберст-лейтенант]] Егон Ліебах ({{lang-de|Egon Liebach}}) та 9-й (командир [[майор]] Штефані ({{lang-de|Stephani}}), а також 3-й [[артилерійський полк]] (командир майор Ганс-Ебергард фон Байер ({{lang-de|Hans-Eberhard von Bauer}}) (проте, він мав лише 1 повноцінний [[артилерійський дивізіон]]), протитанковий та інженерний батальйони й [[зенітний дивізіон]].

Парашутні полки були добро оснащені [[автоматична зброя|автоматичною зброєю]], до речі [[єдиний кулемет|єдиних кулеметів]] [[Кулемет MG-42|MG-42]] у дивізії було 930 одиниць, що в 11 разів більше ніж за штатом у [[29-ата піхотна дивізія (США)|29-ійй піхотній дивізії США]], з якою [[Повітряно-десантні війська Німеччини|німецькі десантники]] вели бої у [[Сен-Ло]]. Кожна [[парашутно-десантна рота|парашутна рота]] мала на озброєнні 43 одиниці автоматичної зброї (пістолет-кулеметів, автоматів); у кожному [[парашутно-десантне відділення|парашутному відділенні]] за штатом 2 кулемети MG-42 та 5 [[Автомат (зброя)|автоматів]]. Для порівняння у піхотному відділенні американської дивізії був лише 1 [[ручний кулемет]] типу [[Browning M1918]]. Також наявна чисельність 80-мм [[міномет]]ів у німецькій дивізії була в 2½ разі вище за еквіваленту [[піхотна дивізія|піхотну дивізію]] [[Армія США|американської армії]].

[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-582-2112-33, Frankreich, Fallschirmjäger in Deckung.jpg|міні|праворуч|200пкс|Десантники 3-оїї дивізії влаштовують [[вогнева позиція|вогневі позиції]]. Нормандія]]

У ранкові години [[День Д|«Дня Д»]], командування німецької [[7-ама армія (Третій Рейх)|7-оїї польової армії]], до складу якої входив [[2-й парашутний корпус (Третій Рейх)|2-й парашутний корпус]] з 3-оюю дивізією, видав наказ на зачищення від ворожих парашутистів, що за доповідями [[війська берегової оборони|військ берегової оборони]] приземлилися по всьому західному узбережжю півострова [[Котантен]]. За командою командира дивізії був сформований посилений моторизований [[передовий загін]], що був скомпонований з підрозділів: від кожного [[полк]]у по 1 парашутному батальйону, 2 інженерні роти, 2 [[артилерійська батарея|артилерійські батареї]], [[зенітний дивізіон]] та [[війська зв'язку|підрозділи зв'язку]].

Незабаром з'ясувалося, що повідомлення про великі сили [[Повітряний десант|десанту]] на західному березі півострову є хибними, й моторизована передова група отримала наказ змінити напрямок дії та висунутися в сектор між [[Карантан]]ом та [[Сен-Ло]], де з'єднатися з головними силами [[352-ага піхотна дивізія (Третій Рейх)|352-оїї піхотної дивізії]] для організації взаємодії та сумісних дій. У подальшому, пересуваючись переважно вночі передовий загін [[10 червня]] вийшов до пункту збору біля містечка [[Вільдьє-ле-Поель]].

З [[12 червня]] 1944 парашутна [[дивізія]] діючи як звичайна [[піхота]], вступила в бої з військами противника й за два дні зупинила [[наступ]] [[2-ага піхотна дивізія (США)|2-оїї американської піхотної дивізії]], що намагалися захопити висоту ''192''&nbsp;— верхівку, що панувала над усім навколишнім регіоном біля міста [[Сен-Ло]].

Височина ''192'' мала бездоганне з точки зору [[військова тактика|військової тактики]] розташування; з неї можливо було коректувати [[Артилерійський вогонь|вогонь артилерії]] на сході від [[Комон-л'Еванте]], що знаходився на відстані 21&nbsp;км від Сен-Ло, аж до морського узбережжя, де союзники мали [[плацдарм]]и вторгнення. Протягом тривалого періоду з [[17 червня]] по [[10 липня]] 1944 [[Американці США|американці]] не здійснювали інших спроб оволодіти височиною, розуміючи, що без важких втрат подолати пересічні порослі нездоланним [[бокаж]]ем схили висоти ''192'' та вибити звідси німецьких десантників буде неможливо. Й хоча війська [[1-аша армія (США)|1-оїї американської армії]] знаходилися під постійним впливом [[артилерія|артилерії]] противника, американці залишалися на місці.

Зранку [[11 липня]] [[1944]], 38-й [[піхотний полк]] американців перейшов в [[наступ]], намагаючись вибити німців з пануючих висот та захопити верхівку височини ''192''. Дії піхоти підтримувалися танками 741-го [[танковий батальйон|танкового батальйону]], інженерною ротою та батареєю 81-мм [[міномет]]ів. Водночас 23-й полк [[2-ага піхотна дивізія (США)|2-оїї піхотної дивізії]] діями зі східного флангу силкувався атакою з ходу прорватися поруч з височиною та вийти на лінію шосейної магістралі [[Сен-Ло]]—[[Байо]]. Наступальні дії обох полків підтримувалися вогнем 9-го американського піхотного полку, що знаходився у другому ешелоні. [[Артилерійська підтримка|Артилерійську підтримку]] частинам дивізії здійснювали дивізійна [[артилерія]] та придані артилерійські формування зі складу [[1-аша піхотна дивізія (США)|1-оїї піхотної дивізії]], [[2-ага бронетанкова дивізія (США)|2-оїї бронетанкової дивізії]] та окремого 62-го дивізіону [[самохідна артилерія|самохідної артилерії]]. [[Авіаційна підтримка]] також планувалася, але була відмінена в останню міть через погані [[Погода|погодні умови]].

Одночасно з наступом головних сил 2-оїї дивізії, американці нанесли удар силами [[29-ата піхотна дивізія (США)|29-оїї піхотної дивізії]] при підтримці 747-го [[танковий батальйон|танкового батальйону]] по ротам правого флангу 3-оїї парашутної дивізії, що оборонялися прямо на околиці [[Сен-Ло]].

Спочатку німецькі [[Розвідувальні війська|розвідники]] одночасно перерізали усі [[Лінія зв'язку|лінії зв'язку]], позбавив противника можливості організувати взаємодію. Після цього масований [[Артилерійська підготовка|артилерійський]] та мінометний обстріл обрушився по позиціях американців, й негайно перейшли в контратаку солдати [[Вермахт]]у. Несподіваність була повною, увірвавшись у проміжки між двома ротними опорними пунктами [[Американці США|американців]], німецькі десантники посіяли хаос. Зав'язались швидкоплинні сутички по всьому простору оборони американців. Проте, виконавши у стислому темпі завдання та збив з пантелику ворога, [[німці]] стрімко відступили на свої [[Рубіж оборони|рубежі оборони]]. Командування дивізії було змушене перенести час початку операції з 6 годин ранку на середину дня. Але, німці, для яких не стало сюрпризом, організували такій опір противнику, що до кінця доби втрати у 1-му батальйоні склали майже третину особового складу. Командир [[29-ата піхотна дивізія (США)|29-оїї піхотної дивізії]] був змушений доповісти командування корпуса, що противник, який протистоїть його військам дуже впертий. Протягом наступних 3 днів, 3-ятя парашутна дивізія міцно утримувала зайняті позиції, демонструючи неабияку [[мужність]] та [[Моральна стійкість|стійкість]] та завдаючи противникові серйозних втрат при незначних [[Військова тактика|тактичних]] успіхах, поховавши надії американців швидко оволодіти містом [[Сен-Ло]].

[[Бойові дії]] інтенсифікувалися з [[16 липня]], коли 29-ата [[дивізія]] з посиленою енергією розпочала атаки, намагаючись вибити десантників за рубіж магістралі [[Сен-Ло]]—[[Байо]] й вивільнити від залишків 2-го парашутного корпусу сектор між транспортними артеріями [[Сен-Ло]]—[[Байо]] та [[Сен-Ло]]—[[Ізіньї-сюр-Мер|Ізіньї]]. На [[19 липня]] після запеклих кровопролитних боїв десантники відійшли на узвишшя східної околиці міста.

[[25 липня]] [[1944]], з початком [[операція «Кобра»|операції «Кобра»]], союзники обрушили на [[бойові порядки]] німецьких частин, що оборонялися навколо міста Сен-Ло масований артилерійський та [[авіаційний удар]]. Наступного дня позиції німецьких десантників також піддалися інтенсивній [[вогнева підготовка|вогневій підготовці]], після якої американська піхота спромоглася прорвати оборонний рубіж Вермахту у 4 містах. Найбільшого успіху союзники досягли, вклинившись між бойовими порядками 2-го парашутного та [[84-й армійський корпус (Третій Рейх)|84-го армійського корпусів]]. Війська 3-оїї дивізії опинилися у складній ситуації, наполовину [[оточення|оточеними]], під загрозою знищення.

Для ліквідації загрози генерал [[Ойген Майндль|О.Майндль]] застосував останній [[резерв]]&nbsp;— 15-й парашутний полк [[5-ата парашутна дивізія (Третій Рейх)|5-оїї парашутної дивізії]].

Ввечері [[26 липня]] командування 3-оїї дивізії спромоглося ліквідувати усі прориву в смузі своєї [[Оборона|оборони]] й незважаючи на значні втрати у особовому складі та техніці, продовжувала утримувати зайняті рубежі. 12-й [[розвідувальний батальйон]] дивізії укріпив [[фланг]] дивізії, організувавши взаємодію з [[352-ага піхотна дивізія (Третій Рейх)|352-оюю піхотною дивізією]].

З [[27 липня|27]] по [[30 липня]] [[1944]] чисельні [[атака|атаки]], проведені американською піхотою проти районів оборони 3-оїї парашутної дивізії з метою витіснення їх з зайнятих рубежів, були успішно відбити. Не втрачаючи контролю над сусідами з флангів [[2-й парашутний корпус (Третій Рейх)|2-й парашутний корпус]] продовжував стійко тримати оборону.

[[2-й парашутний корпус (Третій Рейх)|2-й парашутний корпус]], що мав у своєму складі лише 3-ютю парашутну дивізію, 15-й парашутний полк [[5-ата парашутна дивізія (Третій Рейх)|5-оїї дивізії]] та 12-й розвідувальний батальйон, активно проводячи раптові контратаки та удари у фланг американських військ поступово відступав. 3-ятя дивізія відійшла на рубіж південного берегу [[Вір (річка)|річки Вір]], залишив міцні опорні пункти та плацдарми на північному березі. [[2 серпня]] ця смуга забезпечення корпусу, посилена батареями [[88-мм зенітна гармата FlaK 18/36/37/41|88-мм зенітних гармат]] завдала рішучого бою бронегрупам [[VIII корпус (Велика Британія)|VIII-го британського корпусу]], що рвався до водної перешкоди та змусила їх відійти.

Протягом наступних 5 діб, 2-й парашутний корпус вів запеклі бої за утримання рубежів поздовж [[Вір (річка)|річки Вір]] та [[Вір (Кальвадос)|міста Вір]], десантники спромоглися утриматися й з'єднатися з частинами [[10-ата танкова дивізія СС «Фрундсберг»|10-оїї танкової дивізії СС «Фрундсберг»]] [[2-й танковий корпус СС|2-го танкового корпусу СС]], біля Курте. 8-й парашутний полк, що забезпечував з'єднання німецьких частин, вмілими діями зміг блокувати британські підрозділи, що відірвалися від основних сил й прорвалися вглиб німецької оборони, та діючи у взаємодії з 5-м парашутним полком й формуваннями [[9-ата танкова дивізія СС «Гогенштауфен»|9-оїї танкової дивізії СС «Гогенштауфен»]] розгромили британців в боях у [[Бюрсі (Кальвадос)|Бюрсі]] та [[Прель (Кальвадос)]]. В подальшому німецькі десантники зі складу 9-го та 15-го полків та 12-го батальйону продовжували тримати оборону біля [[Вір (річка)|річки]] та [[Вір (Кальвадос)|міста Вір]], спричиняючи серйозних втрат військам [[Британська армія|британської армії]].

[[10 серпня]] став рішучим днем в [[нормандська операція|нормандській кампанії]], оскільки [[3-ятя армія (США)|американська 3-ятя армія]] раптом розгорнулася на північ і північний схід, який, у поєднанні з [[наступ]]ом британських військ, що продовжувався на південь від [[Кан (Кальвадос)|Кану]] викрили намір союзників заманити німецькі армії в регіоні в масивному [[оточення|оточенні]] і знищити їх. Протягом наступних шести днів цієї фази кампанії солдати [[2-й парашутний корпус (Третій Рейх)|2-го парашутного корпусу]] відбили два серйозні напади, в одному з них знищивши 32 американських [[танк]]и. Постійні артилерійські обстріли, штурмовка союзної авіації з повітря завдавали суттєвих втрат німецьким десантникам.

За станом на [[16 серпня]], не зважаючи на те, що кожна атака американців проти них була відбита, [[бойова ефективність]] 3-оїї парашутної дивізії знизилася до критичного рівня. Командир дивізії прийняв рішення розділити дивізію на дві бойові оперативні групи, кожна складалася з двох [[полк]]ів, що мали підтримати б одна одну ротируючись в процесі майбутнього відступу.

На світанку [[19 серпня]] [[7-ама армія (Третій Рейх)|7-ама польова армія]] була остаточно оточена військами союзників. У котлі опинилися два штаби армії (7-оїї та танкової групи Ебербаха), 4 штаби корпусів, залишки 5-ти [[Танкова дивізія|танкових дивізій]] ([[1-аша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»|1-оїї танкової СС]], [[10-ата танкова дивізія СС «Фрундсберг»|10-оїї СС]], [[12-ата танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»|12-оїї СС]], [[2-ага танкова дивізія (Третій Рейх)|2-оїї]] та [[116-ата танкова дивізія (Третій Рейх)|116-оїї]]), а також 8 [[Піхотна дивізія|піхотних]] ([[84-ата піхотна дивізія (Третій Рейх)|84-оїї]], [[89-ата піхотна дивізія (Третій Рейх)|89-оїї]], [[271-аша піхотна дивізія (Третій Рейх)|271-оїї]], [[276-ата піхотна дивізія (Третій Рейх)|276-оїї]], [[277-ама піхотна дивізія (Третій Рейх)|277-оїї]], [[326-ата піхотна дивізія (Третій Рейх)|326-оїї]], [[353-ятя піхотна дивізія (Третій Рейх)|353-оїї]] та [[363-ятя піхотна дивізія (Третій Рейх)|363-оїї]]) та 3-оїї парашутної дивізії.

У таких умовах командування 7-оїї армії видало наказ командиру 2-го парашутного корпусу підготувати та здійснити прорив у районі [[Трен (Орн)|Трена]], атакуючи в східному напрямку на [[Сен-Ламбер (Кальвадос)|Сен-Ламбер]]. На десантників покладалося завдання, без застосування зброї, максимально наблизиться до позицій противника, й атакою з ходу пробити клин в обороні американців. 3-ятя [[дивізія]] формувала дві оперативні групи прориву: на лівому фланзі 9-й та 15-й полки, праворуч&nbsp;— 5-й [[парашутно-десантний полк|парашутний полк]] й в ар'єргарді 8-й полк. Командувач 7-оїї армії [[оберстгрупенфюрер]] [[СС]] [[Пауль Хауссер]] особисто приєднався до основних сил 3-оїї дивізії на етап прориву.

[[19 серпня]] 1944 о 22:30 [[2-й парашутний корпус (Третій Рейх)|2-й парашутний корпус]] розпочав прорив. Негайно після переходу в атаку, командир 3-оїї дивізії генерал [[Ріхард Шімпф|Шімпф]] був поранений, тому командування дивізією на головному напрямку прориву перебрав на себе командир корпусу [[генерал парашутних військ]] [[Ойген Майндль|Майндль]]. Одна з штурмових груп десантників спромоглася приховано підкрастися та подолати простір між позиціями, що займали підрозділи [[1-аша танкова дивізія (Польща)|1-оїї польської танкової дивізії]] й без подій вийти до [[Дів (річка)|річки Дів]]. Тут, штурмовий загін зосередився в укриттях, спостерігаючи за місцевістю. Незабаром на протилежному березі між [[Сен-Ламбер (Кальвадос)|Сен-Ламбер]] та [[Маньї-ле-Дезер]] були помічені [[Танкові війська|танкові підрозділи]] ворога. Скористувавшись темрявою загін зміг приховано переправитися на протилежну сторону річки невеличкими групами солдат. Подолавши водну перешкоду та зайняті противником рубежі оборони [[Повітряно-десантні війська Німеччини|німецькі десантники]] увірвалися з котла та вийшли на передові позиції [[2-й танковий корпус СС|2-го танкового корпусу СС]].

3-ятя дивізія брала участь у бойових діях майже із самого початку вторгнення союзних військ до Нормандії, витримала запеклі бої у [[Сен-Ло]], опинилася в оточенні й спромоглася вирватися з котла. Попри те, що дивізія десанту зазнала величезних втрат у Нормандській кампанії, [[військове з'єднання]] залишалося [[Боєздатність|боєздатним]] й готовим до подальших боїв.

Решту серпня та вересень 3-ятя дивізія брала участь у бойових діях, поступово відступаючи із залишками німецьких військ на Заході, у бік німецько-французького кордону. Бої велися у [[Шамбуа]], [[Берне (Ер)|Берне]], [[Руан]]а, [[Мондідьє (Сомма)|Мондідьє]], [[Камбре]]. Наприкінці вересня дивізія вийшла до [[Аахен]]а. З [[24 вересня]] по [[5 жовтня]] 1944 з'єднання знаходилося на доукомплектуванні в [[Олдензаал]]і, [[Бельгія]]. Особовий склад поповнявся за рахунок 22-го, 51-го та 53-го полків [[авіапольова дивізія|авіапольових дивізій]] Люфтваффе.

3-ятя парашутна дивізія закінчила бойові дії у Другій світовій війні в [[Рурський котел|Рурському котлі]], капітулювавши американським військам.

| bgcolor="#FFFFFF" colspan="7"|'''Бойовий склад 3-оїї ''пдд'''''<ref>[http://www.axishistory.com/index.php?id=2627 3. Fallschirmjäger-Division]</ref><ref>[http://www.balsi.de/Weltkrieg/Einheiten/Fallschirmdivisionen/3-FJD.htm 3. Fallschirmjäger-Division]</ref><ref>[http://www.lexikon-der-wehrmacht.de/Gliederungen/Fallschirmjagerdivisionen/3FJD.htm 3. Fallschirmjäger-Division]</ref>