Наддержавність: відмінності між версіями

[[Суверенітет|Суверенні]] держави-​​членичлени закріплюють у своєму законодавстві положення про можливість покладання державних прав на міжнародну організацію.

'''Наднаціональний Союз''' ({{lang-en|supranational union}})&nbsp;— це тип багатонаціонального політичного союзу, де делегуються узгоджені повноваження урядів держав-членів. Концепція наднаціонального об'єднання, іноді використовується для опису [[Європейський Союз|Європейського Союзу]] (ЄС), як нового типу політичної організації<ref name="Kiljunen"/>. Європейський союз&nbsp;— це єдина організація, яка забезпечує міжнародні вибори, що виходять за рамки рівня політичної інтеграції, що зазвичай надаються міжнародною угодою. Термін «наднаціональний» іноді використовується у вільному, невизначеному сенсі в інших контекстах, іноді вяк якості замінниказамінник терміну міжнародний, транснаціональний або глобальний. Інший спосіб прийняття рішень в міжнародних організаціях&nbsp;— міжурядовий ({{lang-en|intergovernmentalism}}), в якому державні органи влади відіграють більш помітну роль.

Ця [[Європа]] була відкрита для всіх народів, які були вільні вирішувати, що виступало вяк якості рекомендаціїрекомендація, або, скоріше, запрошення і заохочення свободи в країнах залізної завіси. Термін наднаціональний не використовувався в наступних договорах, таких як: [[Римський договір|Римський Договір]], [[Маастрихтський договір]], Договір Ніцци ({{lang-en|Treaty of Nice}}) або Конституційний Договір ({{lang-en|Constitutional Treaty}}), або дуже схожий [[Лісабонський Договір]].

Ідеєю Конституційного та [[Лісабонський Договір|Лісабонського договорів]] (the Constitutional and Lisbon Treaties) є запуск Європейської комісії (the European Commission) в якостіяк політичного відділення. Уряди воліють мати національний член в Комісії (the Commission), хоча це суперечить принципу наднаціональної демократії (the principle of supranational democracy). (Первісна концепція полягала в тому, що комісія повинна діяти як єдиний неупереджений коледж незалежних, досвідчених діячів, що володіють громадською довірою. Одна з громад була визначена в договорі комісії з меншим числом членів, ніж число країн-членів.) Таким чином, члени комісії (the Commission) стають переважно партійно-політичними, і входять іноді до числа відхилених, опальних або небажаних національних політиків.

У наднаціональному союзі існує проблема, як примирити принцип рівності між національними державами, який застосовується до міжнародних міжурядових організацій, а також принцип рівності громадян, який застосовується в національних державах<ref>Pernice, Ingolf; Katharina Pistor (2004). «Institutional settlements for an enlarged European Union». In George A. Bermann and Katharina Pistor. Law and governance in an enlarged European Union: essays in European law. Hart Publishing. pp. 3–38. ISBN 978-1-84113-426-0.</ref>, ця проблема вирішена шляхом прийняття галузевого підходу. Це дозволяє новаторське, демократичне розширення кількості учасників, які будуть включені. Вони присутні не тільки в класичному [[Парламент|парламенті]], який має кілька різних функцій, але також і в консультативних комітетах, таких, як Європейський економічний і соціальний комітет і Комітет регіонів, договори яких дають повноваження, еквівалентні парламентам у своїх областях, але які в даний час продовжують розвивати свій потенціал. У [[Європейський Союз|Європейському Союзі]] [[Лісабонський договір]] змішує два принципи (класичного парламентського правління з політично обраним урядом) і наднаціональної спільноти з абсолютно незалежної Європейської комісії(аn independent European Commission<ref> http://www.Schuman.info/ComHonest.htm/ Should the Commission be elected politically or be independent?</ref>). Уряди також намагаються трактувати [[Лісабонський Договір|Лісабонський договір]] вяк якостіпростий простогокласичний класичного договорудоговір, або внести поправки до одного, який не вимагає підтримки громадян або демократичного схвалення. Запропонований Лісабонський Договір і більш ранній Конституційний законопроект все ще зберігають елементи наднаціонального союзу в ЄС, на відміну від федеральної держави як [[США]]<ref name="Pernice">Pernice, Ingolf; Katharina Pistor (2004). «Institutional settlements for an enlarged European Union». In George A. Bermann and Katharina Pistor. Law and governance in an enlarged European Union: essays in European law. Hart Publishing. pp. 3–38. ISBN 978-1-84113-426-0.</ref>. Але це за рахунок демократичних можливостей наднаціонального союзу, як і було задумано в первісній Співдружності (the first Community.).