Екологічна економіка: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Wlad.Amur (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
м →‎top: replaced: в якості одного → як один, replaced: 0- х → 0-х за допомогою AWB
Рядок 1:
'''Екологічна економіка''' — трансдисциплінарна галузь знань, що з'явилася на початку 1990- х років і вивчає взаємозв'язки між [[екосистема]]ми та економічними системами в самому широкому їх поданні. Екологічна економіка є свого роду синтезом традиційної неокласичної і ресурсної [[економіка | економіки]] в поєднанні з аналізом впливу [[господарська діяльність | господарської діяльності]] на [[навколишнє середовище]] (ОВНС), з одного боку, і економіки [[природокористування]] з ОВНС та традиційної [[екологія | екологією]], з іншого. Люди-споживачі розглядаються вяк якості одногоодин з важливих компонентів цілісної економіко-екологічної системи, а не як домінуюча і центральна сила. Споживання піддається не тільки грошовим [[бюджет]]ним обмеженням як у традиційній неокейнсіанській економіці, але також і природним обмеженням і дії фізичних законів. У центрі екологічної економіки перебуває стійке управління економіко-екологічної системою, а часові рамки розглядаються звичайно ширше, ніж в традиційній економіці. Мета екологічної економіки полягає у пошуку найкращих шляхів проживання на нашій планеті та формування «економного суспільства», заснованого на визначенні ощадливості через економічну ефективність і досягнення екологічно прийнятного економічного розвитку. В основі екологічної економіки лежать три концепції: пропускна / переробна спроможність еколого-економічних систем, несуча здатність / ємність екосистем та [[ентропія]]. Вважається, що сучасна економіка і виживання людей залежать від пропускної / переробної спроможності екосистем. Друга концепція — несуча здатність, або екоємність. При стійких умовах екосистемна несуча здатність (ємність) може бути з достатньою точністю з[[модель]]ована. Однак для екосистем з людьми реальна несуча здатність залежить від структури споживання і стилю життя населення і змінюється залежно від географічного положення й тимчасових інтервалів. Тому важко оцінити кількість населення, яке може проживати на нашій планеті. Що стосується ентропії, витрати будь-якого біологічного чи економічного господарства завжди більше вартості виробленої продукції. Незалежно від ефективності виробничих процесів з точки зору мінімізації зовнішніх ефектів або скорочення відходів, виробництва завжди сприятимуть триваючому зростання ентропії у [[всесвіт]]і. Тому економічна діяльність повинна прагнути забезпечувати необхідний рівень товарів для суспільства і мінімізувати зростання ентропії.
 
На відміну від традиційних економічних вчень провідні екологи-економісти<ref>Daly H., Farley J. Ecological Economics: Principles and Applications.&nbsp;— Washington: Island Press, 2004.</ref> наполягають на тому, що глобальна економіка вже споживає в перерахунку на одного жителя планети в чотири рази більше природних ресурсів, ніж це допустимо з точки зору сталого балансу їх споживання та відтворення. Некерований ринок призводить до вкрай несправедливого розподілу в суспільстві результатів праці. Конкурентна боротьба за ресурси ведеться без урахування наслідків виснаження невідновлюваних видів ресурсів.