Хілурія: відмінності між версіями

Хілурія може бути наслідком сполучення (нориці) між лімфатичними і сечовивідних шляхами. Найчастіше лімфосечова фістула виникає між великими лімфатичними судинами і нирковою мискою (чашечками), рідше відзначають залучення в патологічний процес сечового міхура. Найчастіше хілурія виявляється при [[Філяріїдози|філяріїдозі]] — паразитарному захворюванні, що викликається нематодами класу ''Filariata''. Філяріатозу властиво ендемічне поширення. Захворювання передається через комах (головним чином через комарів) і маніфестує одночасним ураженням сечових і лімфатичних шляхів. Хілурія може бути наслідком посттравматичних, запальних, посттуберкульозних і неопластичних процесів, що ведуть до здавлення черевного і грудного лімфатичного колектора, виступати вяк якості моносимптомамоносимптом. Її супроводжують, а часто їй передують ознаки лімфостазу нижньої половини тулуба: набряк шкіри живота, статевого члена, мошонки, нижніх кінцівок. Описані спостереження, що свідчать про виникнення ниркової коліки внаслідок обтурації ВМП згустками лімфатичного вмісту. Відзначено кореляція ступеня інтенсивності хілурії від положення тіла пацієнта і прийому їжі. При ортостазі (стоячи) і після прийому їжі хілурія вище, ніж після перебування пацієнта в положенні клиностазу (лежачи) і натщесерце.

Прогноз, який передбачає хілурія, при своєчасній діагностиці та лікуванні — сприятливий, при наявності стійкого лімфостазу і «слоновості» можлива інвалідність, летальний результат буває вкрай рідко при гнійно-септичних ускладнень, що розвивається стрімко в умовах, де немає можливості надати належну медичну допомогу. Паразитарна хілурія, лікування якої може бути досить тривалим, на сьогоднішній деньсьогодні є маловивченим симптомом, незважаючи на свою очевидну проявленість у вигляді сечі молочно-білого кольору. Хілурія, яка розвивається на тлі лімфангіоми або злоякісних пухлин, окремого лікування не вимагає, оскільки терапія повинна бути спрямована на купірування основної симптоматики захворювання.