Етатизм: відмінності між версіями

Ідеї ​​етатизмуетатизму були властиві соціальним концепціям ще в давнину, однак придбали артикульований характер з формуванням самого поняття [[держава|держави]] як безособового соціального інституту, що має статус [[суб'єкт]]а певних соціальних відносин і дій, що, в свою чергу, стало можливим з закінченням епохи [[абсолютна монархія|абсолютних монархій]]. Формування абстракції держави мало велике теоретичне і політичне значення. В.Орландо представляв державу у вигляді [[юридична особа|юридичної особи]], що означало відкриття, яке має для правознавства значення не менше, ніж декартове «cogito ergo sunt» (Мислю, а отже й існую.) для філософії. Етатизм колишніх епох не міг виділити держава як така, відмежувати його від государя. Так, ще Н.&nbsp;П.&nbsp;Огарев вважав немислимою ідею державної власності на землю і абстрактного поняття держави-​​власникавласника, який володіє поземельної власністю на правах приватної людини, і вважав можливим говорити або про государевої, або про земської власності: до поняття держави-​​власникавласника, по його словами, не додумалися ні практична [[Англія]], ні [[Французька революція]] і французький [[соціалізм]], ні [[Пруссія|прусська]] філософія, хоча вони й "додали відверненого поняттю держави всякі абстрактні властивості, або сили; держава могла бути вищим розумом, вищим правосуддям, вищої ідей, якій кожен був зобов'язаний жертвувати життям … ".<ref>Огарьов Н.&nbsp;П.&nbsp;Избр. соціально-політичні і філософські произв., т. 1. М., 1952, с. 598</ref>

Етатизм неоднорідний. Втілення в тій чи іншій мірі і формі етатистських ідей пов'язують з [[тоталітаризм]]ом, [[соціалізм]]ом, державним [[патерналізм]]ом (концепція державної опіки, установлюваної над індивідами, підприємствами і організаціями) і [[Інтервенція|інтервенціонізмом]] (доктрина адміністративного втручання в ринкову економіку). «Утопічний етатизм» (за висловом Н.&nbsp;А.&nbsp;Бердяева) властивий концепціям євразійців. В 30-іті роки 20 ст. етатизм становив одне з основних положень ідеології кемалізма в [[Туреччина|Туреччині]].

Принцип етатизму був прийнятий Кемалем Ататюрком і включений (в 1931) в програму Народно-республіканської партії і (в 1937) в Конституцію [[Туреччина|Турецької Республіки]] як офіційна економічна [[доктрина]]. Політика етатизму дозволила Туреччині домогтися прискореного розвитку національної економіки. Після [[Друга Світова війна|2-й світової війни]] 1939–1945 років у зв'язку з посиленням впливу крупної [[буржуазія|буржуазії]] уряд Туреччини відійшло від політики етатизму, доктрина етатизму була витіснена теорією «змішаної економіки». В 60-іті роки було висунуте гасло «нового етатизму».