Томас Пінчон: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 18:
1973 William Dean Howells Medal of the American Academy of Arts and Letters (за Gravity's Rainbow)
| Lib = http://www.lib.ru/INPROZ/PYNCHON
|
}}
Рядок 24:
== Біографія ==
Томас Пінчон народився 8 травня 1937 року у містечку Глен-Коув на північному березі Лонг-Айленду, штат [[Нью-Йорк]].
Пінчон — син дрібного службовця, але корінням рід сягав часів першопоселенців — один із його предків був прототипом готорнівського судді Пінчона («Будинок на сім фронтонів»). Закінчивши школу 1953 року Пінчон вступив до Корнелльського університету, де вивчав прикладну фізику. На другому курсі він залишає університет і йде служити у Військово-морські сили США. Повернувшись до Корнеллу 1957 року, Пінчон змінює свою спеціальність на англійську літературу. Можливо, він відвідував лекції Володимира Набокова, що викладав там цього часу, проте в одному зі своїх інтерв'ю [[Набоков]] стверджував, що не пам'ятає такого студента. Пінчон жив у Грінвіч-Віллідж, у Мексиці, доки не переїхав до Філадельфії. 3 1960 по 1962 рік працював у Сіетлі на корпорацію «Боїнг», займаючись створенням технічної документації.
Рядок 45 ⟶ 44:
Провідний мотив роману — пошуки особистістю своєї ідентичності. Адже на пошуки V Стенсіла штовхає палке бажання віднайти власне коріння, свій генетичний код. Мотив визначення стрижня людської особистості звучить у багатьох трагікомічних сценах роману, пов'язаних, зазвичай, із Бені Профейном. Це, скажімо, його дружба з Роботами або епізод, коли приятелька Бена звертається до хірурга з проханням змінити форму її носа... Власне, пошукам сутності особистості відведено об'ємний простір, у якому передається американське mid-century. Але час від часу на поверхню проступає інший пласт реальності — трагічні минулі часи депресії, долі убогих, безробітних, злиденних. Слід зазначити, що тональність оповіді в цих епізодах значно м'якша, делікатніша, більш гуманна.
===
[[Файл:
У романі «[[Виголошується лот 49|Виголошеня лоту 49]]» дія також відбувається в Америці середини XX ст., і реальні прикмети часу описано детально: індустріалізація, омасовлення, наркоманія... Едіпа Маас — героїня цього роману — після смерті свого колишнього коханця має стати розпорядником його спадщини, а отже, змушена вивчити його майнові справи. Зовсім несподівано для себе вона виявляє, що небіжчик володів якоюсь незвичайною поштовою організацією, коріння якої проростає з європейського середньовічного ґрунту. Перебазувавшись у сучасну Америку, вона перетворилась на неофіційну службу психологічної допомоги. Отже, оповідь, у якій гротесково, фрагментарно, мозаїчно відтворюється картина Америки середини XX ст., поєднується з аксесуарами роману таємниць і жахів. Із хаосу, із нагромадження жахливих і загадкових подій вибудовується образ Америки поодиноких, потерпаючих від самотності людей, де психоаналітик так само необхідний, як і дантист, де лише параноїки здатні до спілкування, де служба рятування від самогубства вкрай необхідна. У порівнянні з такою реальністю готичні жахи, що насичують шекспірівську п'єсу, яку дивиться Едіпа на сцені театру, видаються дещо шаржованими дитячими пригодами. Автор проводить свою інфантильну героїню (жіночий варіант «невинного Адама») в пошуках засобів комунікації через сторіччя, через усю історію європейської цивілізації і виявляє єдиний можливий вид комунікації — параною.
===Райдуга гравітації===
Рядок 65 ⟶ 64:
==На телебаченні==
[[Файл:Pinchonshouse.jpg|міні|праворуч|Томас Пінчон у "Сімпсонах"]]
Найдовшим перебування письменника на телебаченні можна назвати участь Томаса Пінчона в озвучуванні самого себе в двох епізодах серіала [[Сімпсони]]. Анонімність була збережена
== Екранізації ==
Рядок 71 ⟶ 70:
== Твори ==
* V. (1963), одержав William Faulkner Foundation Award
* Виголошується лот 49 ''The Crying of Lot 49'' (1966), одержав Richard and Hilda Rosenthal Foundation Award (2016 року в київському "Видавництві Жупанського"
* Райдуга гравітації ''Gravity's Rainbow'' (1973), одержав William Dean Howells Medal of the American Academy of Arts and Letters в 1975 (автор від нагороди відмовився)
* Повільний учень ''Slow Learner'' (1984), збірка оповідань (українською перекладено оповідання: "Ентропія" (Вікно в світ. – 1999. – № 5. – С. 179–192. – Перекладач М. Павлов) та "Смерть і милість у Відні" (Всесвіт. – 2015. – № 11–12. – С. 198–211. – Перекладач М.Нестелєєв)
* Винокрай ''Vineland'' (1990)
* Мейсон і Діксон ''Mason & Dixon'' (1997)
Рядок 79 ⟶ 78:
* Вроджена вада ''Inherent Vice'' (2009)
* Остання межа (рос. Край навылет) ''Bleeding Edge'' (2013)
== Примітки ==
{{reflist}}
== Посилання ==
| |||