Вікіпедія

Гестія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 40:
Гестія була першою дитиною [[Рея (міфологія)|Реї]] і [[Кронос]]а. Вона була старшою сестрою олімпійських богів першого покоління і, відповідно, незаміжньою тіткою богів другого покоління.
 
Підступна [[Афродіта]] одного разу змусила [[Посейдон]]а (бога моря) і [[Аполлон]]а (бога сонця), закохатися в Гестію, щоб викликати між ними ворожнечу. Коли Посейдон&nbsp;і&nbsp;Аполлон&nbsp;домагалися її руки, але вона поклялася головою Зевса, аби уникнути їхніх залицянь, що навічно лишиться незайманою. Зевс за її рішучість нагородив Гестію тим, що люди приноситимуть їй першу жерву поперед жертв іншим богам в усіх публічних церемоніях. Відтоді Гестія, дотримуючись клятви, ніколи не відповідала на залицянназалицяння інших богів і лишалася незайманою<ref>Гомерівський гімн до Афродіти 21-30.</ref>.
 
Якось хтивий бог [[Пріап]] хотів на святі обезчестити Гестію. Скориставшись тим, що всі присутні боги поснули після святкування, він задумав зґвалтувати богиню. Проте в цю мить закричав віслюк, Гестія прокинулася, покликала на допомогу богів і нажаханий Пріап мусив тікати<ref>Овідій. Фасти VI. 319 і далі</ref>.
 
== Культ Гестії ==
Вцілілі досі відомості про Гестію знаходяться в XXIV і XXIX гімнах [[Гомер]]а і LXXXIV орфічному гімні. Вона описана як «та поважна діва, Гестія», одна з трьох, кого [[Афродіта]] не здатна підпорядкувати, переконати або звабити. Два гімни Гомера, присвячені Гестії,&nbsp;— це звернення до неї з проханням увійти в будинок або храм.
 
Гестію шанували в кожному домі і в кожній святині. Під її захистом були діти, сироти й молода сім'я. Досить було прибульцеві, гостеві чи втікачеві, коли він не мав певності, що його гостинно зустрінуть, доторкнутися до краю вогнища, і з цієї миті вважалося, що він перебуває під захистом богів.
 
У кожному місті палало священне вогнище Гестії. Коли хтось виїздив із дому, то просив Гестію допомогти йому щасливо повернутися до рідного порога; коли повертався, вітав її подячною молитвою. Люди, які засновували нові колонії, брали з собою полум'я з вогнища Гестії як символ єдності з рідним містом. У [[Стародавній Рим|Римі]] Гестію ототожнювалася з [[Веста|Вестою]]. До нашого часу зберігся вислів «родинне (домашнє) вогнище», пов'язаний з цыэюцією богинею.
 
Їй приносилася жертва перед початком будь-якого священнодійства, не залежно від того чи мало воно приватний або громадський характер, завдяки чому утворилася і приказка «починати з Гестії», що служила синонімом успішного і правильного підходу до справи.
Рядок 56:
 
== Трактування міфів про Гестію ==
Образ Гестії вірогідно виник з архаїчного образу Білої богині, який існував по всьому Середземномор'ю. Біла зола, що покривала вугілля і не давала йому згаснути, при цьому зігріваючи оселю, стала символом Білої богині, а потім&nbsp;— чистої, незаплямованої злими чи низькими вчинками Гестії.
 
Вважається, що оповідь про сватання до Гестії Посейдона і Аполлона виниклавиникло зі спільного поклоніння цим трьом божествам в Дельфах. Спроба обезчестити її Пріапом&nbsp;— це притча-попередження гостям проти поганого поводження з жінками, котрі зберігають затишок в оселі. Навіть віслюк як символ хтивості попередив про безрозсудство Пріапа.
 
== Див. також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гестія