Ранній новий період: відмінності між версіями

[[Капіталізм|Капіталістичні]] економіки та установи ставали більш складними і глобально вираженими. Цей процес почався із середньовічних італійських [[Місто-держава|міст-держав]], зокрема, [[Генуя|Генуї]], [[Венеція|Венеції]] та [[Мілан]]а. На початку сучасного періоду також спостерігався підйом і початок домінування економічної теорії [[Меркантилізм|меркантилізму]]. Цей період свідок європейської колонізації 15 — 1915—19 століття, яка поширила [[Історія християнства|християнство]] по всьому світу.

Тенденції раннього нового часу в різних регіонах світу являють собою відхід від середньовічних способів організації, іноді політичних та економічних. У Європі період став свідком занепаду [[Феодалізм|феодалізму]], що включає в себе також [[Реформація|Реформацію]], злощасну [[Тридцятирічна війна|Тридцятирічну війну]], [[Комерційна революція|Комерційну революцію]], [[Європейська колонізація Америки|європейську колонізацію Америки]] і [[золотий вік піратства]]. Управління Китаєм на початку раннього сучасного періоду [[Династія Мін|династією Мін]] «однією з найбільших епох організованого керівництва та соціальної стабільності в людській історії».<ref>Edwin Oldfather Reischauer, John King Fairbank, Albert M. Craig (1960) A history of East Asian civilization, Volume 1. East Asia: The Great Tradition, George Allen & Unwin Ltd.</ref> До 16 століття економіку Мін стимулювала торгівля з Португалією, Іспанією та ГоландієюГолландією. У період [[Період Адзуті-Момояма|Адзуті-Момояма]] в Японії почалася [[торгівля з південними варварами]] після прибуття перших європейців&nbsp;— португальців.

Відродження було культурним рухом, яке охопило період 14&nbsp;— 1714—17 століття, що почався в Італії в епоху [[Пізнє Середньовіччя|пізнього середньовіччя]], а потім поширився на всю Європу. Термін також використовується більш вільно як означення історичного періоду, але період Відродження не був рівномірним по всій Європі, це узагальне використання терміну. Як культурний рух, Відродження охоплює початок навчання на основі [[Античність|класичних античних]] джерел, розвиток лінійної [[Аксонометрія|перспективи]] в живописі, і поступове, але широке поширення [[Історія освіти|освітньої]] реформи.

У Англії королем був [[Генріх VIII (король Англії)|Генріх VIII]], він займає особливе місце в історії [[Британська монархія|англійської монархії]]. Хоча більшу частину свого правління він жорстоко придушував впливи [[Протестантизм|протестантської Реформації]] в Англії, рух, що започаткував [[Джон Вікліф]] у 14 столітті, він більш відомий своєю політичною боротьбою з [[Римо-Католицька Церква|Римом]]. Це протистояння в результаті призвело до відділення [[Англіканська церква|Церкви Англії]] від папської влади, [[розпуск монастирів|розпуску монастирів]], проголошення себе в якостіяк [[Верховний Глава Церкви Англії|Верховного Глави Церкви Англії]]. Хоча за чутками Генріх став протестантом на смертному одрі, він підтримував католицькі церемонії і доктрини протягом всього свого життя. Королівська підтримка [[Англійська реформація|Англійської Реформації]] почалося з його спадкоємців, набожного [[Едвард VI|Едуарда VI]] і прославленої [[Єлизавета I (королева Англії)|Єлизавети I]], в той час як [[Марія I Тюдор|Марія]] тимчасово відновила папську владу над Англією. Генрі також контролював правове об'єднання Англії і [[Уельс]]у відповідно до Законів з Уельських Актів 1535—1542. Він відомий тим, що мав шість дружин, двом з яких [[Обезголовлювання|відрубали голову]].

[[Меркантилізм]] був домінуючим напрямом економічної думки протягом раннього нового періоду (з 16 по 18 століття). Це призвело до деяких з перших випадків значного державного втручання і контролю над економікою і саме в цей період була закладена значна частина сучасної капіталістичної системи. У міжнародному значенні меркантилізм заохочував чимало європейських війн і підживлював європейський імперіалізм. Віра в меркантилізм почала зникати в кінцінаприкінці 18 століття, згідно аргументівз аргументами Адама Сміта та інших економістів-класиків.

Турки просунулись у південно-західному напрямку до Північної Африки і билися з повторно утвореною [[Іран|перською]] шиїтською [[Сефевіди|імперією Сефевідів]], просунувшись на схід. Османська імперія завоювала [[Константинополь]] в 1453 році, захопила Єгипет в 1517 році, встановила регентства в [[Алжир]]і, [[Туніс]]і і [[Триполі]] (між 1519 і 1551 роками), [[Марокко]] залишилося незалежною арабізованою [[Бербери|Берберською державою]] під владою [[Династія Сааді|Шаріфанської династії]], яку вона отримала в кінцінаприкінці 13 століття.