Земельне право: відмінності між версіями

'''Земе́льне пра́во'''  — це галузь права, що поєднує в собі риси багатьох правових систем (сімейне, процесуальне, адміністративне, контрактне тощо) і розглядає питання, хто є повноправним [[власник]]ом і які права стосовно [[власність|власності]] має третя особа ([[право власності]], [[право користування|користування]]; чи існують обмеження, пов'язані з даною нерухомістю).

Поряд із предметом правового регулювання до критеріїв галузі права відносять і метод правового регулювання  — сукупність засобів і способів впливу правових норм на учасників земельних відносин. Метод земельного права складається із встановлених земельно-правовими нормами прав та обов'язків учасників земельних правовідносин і застосовування до них заходів державного примусу при невиконанні правових норм.

Імперативний метод полягає у встановленні державою обов'язкових для виконання приписів і заборон та заходів юридичної відповідальності за їх невиконання. Цей метод відігравав переважну роль в умовах виключної власності держави на землю в радянський період. Сьогодні імперативні способи регулювання земельних відносин застосовується в основному до відносин, які складаються у сфері державного управління землею (ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель і т.п.тощо).

У сучасний період вседедалі більше використовується диспозитивний метод регулювання земельних відносин, який передбачає можливість учасників земельних відносин самостійно визначати модель своєї поведінки, але у межах, визначених законом. Земельна реформа наділила суб'єктів земельних правовідносин широкими можливостями щодо здійснення угод із земельними ділянками.

Характерні для земельного права і свої галузеві принципи  — нормативно-керівні засади регулювання усіх видів земельних відносин, а також реалізації земельно-правових норм. Ряд принципів земельного права закріплені безпосередньо у Земельному кодексі України. До них, зокрема, належать:

: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

: б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

: в) невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадянами своїх прав щодо [[володіння]], [[користування]] та [[Розпорядження (правомочність)|розпорядження]] землею;

: г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;

: ґ) забезпечення гарантій прав на землю;

: д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Як і кожна галузь права, земельне право має свою систему  — певну внутрішню структуру побудови галузі, порядок і послідовність розташування її правових інститутів.

* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "«Про особисте селянське господарство"»]

{{Law-stub}}