Перша версія [[Юнікод]]у ([[1991]] р.) являла собоюбула 16-бітнубітною системусистемою кодування з фіксованою шириною символу; загальне число різних символів було 2<sup>16</sup> (65 536). У другій версії Юнікоду ([[1996]] р.) було вирішено значно розширити кодову область; для збереження сумісності з тими системами, де вже був реалізований 16-бітний Юнікод, і була створена UTF-16. Область 0xD800-0xDFFF, відведена для сурогатних пар, раніше належала до області «символів для приватного використання».
Оскільки в UTF-16 можна відобразити 2<sup>20</sup> + 2<sup>16</sup> — 2048 (1112064) символів, то це число ій було обрано вновою якості нової величинивеличиною кодового простору Юнікоду.