Відмінності між версіями «Менгісту Хайле Маріам»

 
==Біографія==
[[1974]] року очолив Координаційний комітет збройних сил, поліції та територіальної армії — керівного органу революційного руху за ліквідацію феодально-монархічного ладу в Ефіопії. Після поваленняізоляції монархіїта вбивства останнього імператора Ефіопії [[Хайле Селассіє I]] у вересні 1974 року став першим заступником голови [[Дерг|Тимчасової військово-адміністративної ради]], що до [[1987]] року виконувала функції колегіального глави держави. У лютому [[1977]] року був обраний головою Дерг та його керівних органів — Центрального та Постійного комітетів. Був також главою Тимчасового військового уряду (з грудня 1976) і головнокомандувачем збройних сил. Генеральний секретар ЦК Робочої партії Ефіопії (1984–1991). У 1987–1991 роках президент і голова Державної ради Ефіопії. З [[21 травня]] [[1991]] року — в еміграції.
 
Як керівник держави орієнтувався на побудову в Ефіопії [[соціалізм]]у. Вважається одним з найжорстокіших правителів [[XX століття]] (за роки його правління загинули від 200 тис. до 3 млн осіб — остання цифра включає також померлих від голоду). Розвал економіки, голод і війна з сепаратистами в [[Еритрея|Еритреї]] привели в 1991 році до його повалення, після чого Хайле Маріам емігрував до [[Зімбабве]], де отримав політичний притулок. На батьківщині Вищий суд Ефіопії заочно засудив Менгисту Хайле Маріама до довічного ув'язнення, а потім до смертної кари.
Анонімний користувач