Філіппа де Авен: відмінності між версіями

| діти = [[Едуард Чорний Принц]], [[Ізабелла]], [[Джоанна]], [[Вільям]], [[Створення Лайонел Антверп, герцог Кларенс|Лайонел Антвертеп]], [[Джон Гонт]], [[ Едмунд Ленглі, 1-й герцог Йоркський|Едмунд]], [[Бланка]],[[Мері Плантагенет]], [[Маргарет]], [[Томас]], [[Вільям]], [[Джоанна]], [[ Томас Вудсток, 1-й герцог Глостерський|Томас Вудсток]]

Філіпа була народжена в [[Валансьєнн|Валансьєнні]]і в графстві [[Ено (графство)|Ено]] (Генегау) 24 червня 1314 року. ЇЇ батьком був [[Вільгельм І де Ено]], граф Ено, Голандії і Зеландії, а мати - [[Жанна Валуа, графиня Ено|Жанна Валуа]], внучка Філіпа ІІІ<ref>Leese, Thelma Anna, ''Blood royal: issue of the kings and queens of medieval England, 1066–1399'', (Heritage Books Inc., 2007), 140</ref>. Вона була однією з восьми дітей і третьою з п'яти дочок. ЇЇ старша сестра [[Маргарита І, графиня Голандії|Маргарита]] одружилася з імператором [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] [[Людовик IV (імператор Священної Римської імперії)|Людовіком IV]] в 1324 році.

[[18 жовтня]] [[1327]] король, який перебував у [[Ноттінгем|Ноттінгемі]]і<ref>В цей час король разом з Мортімером брав участь в бойових діях проти [[Роберт I Брюс|Роберта І]].</ref>, уповноважив єпископа Лічфілда і Ковентрі на здійснення його одруження з «благородною дівчиною Філіппою Геннегау». Він також наказав Бартоломью Бергершу, констеблеві [[Дувр|Дувра]]а, зустріти графа Вільгельма Геннегау з його дочкою Філіпою, а представникам короля тих земель, через які можуть пройти граф, його дочка та їх свита, надавати їм необхідну допомогу.

Незабаром після отримання папського дозволу Філіпа відпливла до Англії з Вісану разом з Йоганном Геннегау та свитою, висадилася в Дуврі й прибула до Лондона [[23 грудня]] [[1327]]. В урочистій зустрічі Філіппи брало участь духовенство, лорд-мер і аристократія столиці Англії. Вінчання Едуарда і Філіппи відбулося в [[Йорк|Йорку]]у [[24 січня]] [[1328]]. Пишна церемонії, що проходила в Йоркському соборі, була відзначена присутністю ста представників аристократії Шотландії, які прибули для укладення миру з Англією, який гарантувався шлюбом молодшої сестри короля [[Джоан Тауерська|Джоани]] зі [[Давид II (король Шотландії)|спадкоємцем шотландського престолу]]. Після весілля дядько королеви відбув на батьківщину з багатими дарами. У свиті Філіпи до Англії прибув хроніст Жан Ле Бель і Вільям Мауна, що пізніше прославився як один з найздібніших воєначальників. У Філіппи, всупереч звичаю, не було свого двору, не отримала вона від свекрухи і земельного наділу, на володіння яким за життя чоловіка мала право в якості королеви-дружини. Її коронація була відкладена на невизначений час. На думку дослідників, Ізабелла навмисно тримала невістку на задньому плані, побоюючись втратити свій вплив на сина і, разом з ним, свою владу<ref>Уейр, 2010, с. 425—426</ref>. На сесії Парламенту, що проходила в травні [[1328]] Едуард III намагався добитися виділення для дружини [[Лен (феод)|феоду]] та 15 000 фунтів річної ренти. Однак у королівській скарбниці, в якій на момент падіння Едуарда II було 60 000 фунтів, майже нічого не залишилось<ref>Уейр, 2010, с. 433</ref>.

Едуард припинив зловживання колишнього режиму і звернув увагу на зростання добробуту країни, приділяючи особливу увагу розвитку торгівлі та ремесел. У [[1330-ті|1330-х]] роках було покладено початок виробництва високоякісних вовняних тканин, які стали пізніше основним джерелом доходу країни, яка до тих пір лише експортувала сировину. Можливо, під впливом Філіпи король запросив ткача з Фландрії Джона Кемпа. В одному з перших документів, підписаних ним, Едуард обіцяв безпеку і всіляку підтримку самому Кемпу, його рідним і слугам в тому випадку, якщо він займеться своїм ремеслом в Англії<ref>An Historical Geography of England (ed. H. C. Darby) 230.</ref>. Фламандських ткачів вабила до країни дешевизна і доступність сировини, розвинена торгівля і стабільність. Вони влаштувалися переважно в [[Норвіч|Норвічі]]і (графство [[Норфолк]]), Йорку і Кренбуне (графство Кент). Під час поїздки Едуарда III по східній частині країни, Філіпа особисто відвідала поселення фламандських ткачів в Норвічі.

В [[1332 |1332 році]] до Едуарда за підтримкою звернувся претендент на шотландський престол [[Едуард Балліол, король Шотландії|Едуард Балліол]]. У наступному році Едуард, готуючись до вторгнення в Шотландію, переніс двір в Йорк, а навесні осадив Берік. Філіпа супроводжувала чоловіка, і, поки тривала облога Беріка, перебувала в замку Бемборо ([[Нортумберленд]]). Шотландський регент при малолітньому королі Давиді, [[Арчибальд Дуглас (рицар)|Арчибальд Дуглас]], намагаючись відвернути увагу Едуарда, блокував Бемборо. Проте англійський король поклавшись на мужність дружини і надійність замку, не зняв облоги з Беріка, а після нанесення поразки шотландцям у [[Битва біля Халідон Гілла|битві біля Халідон Гілла]], увійшов до міста [[20 липня]].

Наприкінці життя Філіпа розповніла. Вона народила 14 дітей і пережила 9 з них. Троє її дітей померли від чуми в [[1348]].

* Квінс Коледж в [[Оксфордський університет|Оксфорді]] названий на честь Філіпи. Він був заснований в 1341 рокі одним з її священниківсвящеників Робертом Еглесфілд<ref>[http://www.queens.ox.ac.uk/about-queens/history/ History — The Queen’s College]</ref>.