Трансфермієві війни: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стиль
стиль
Рядок 52:
У листопаді 1969 року на конференції у [[Техас]]і, Ґіорсо висловив сумніви стосовно правильності отриманих дубненською групою даних по ізотопу <sup>260</sup>104, однак зазначив, що у випадку їхнього підтвердження у майбутньому він погодиться із першістю радянських науковців та прийме їхню назву Курчатовій<ref name="Hyde"></ref>. Того ж 1969 року радянські вчені [[Акап'єв Геннадій Миколайович|Геннадій Акап'єв]] і {{не перекладено|Друїн Віктор Олександрович|Віктор Друїн|ru|Друин, Виктор Александрович}} поставили під сумнів правильність і надійність результатів американської групи. Зокрема, вони зазначили, що в наведених даних присутні лінії, які є аналогічними до експерименту з опромінення [[свинець|свинцю]] ядрами <sup>12</sup>C, та які не згадані в роботі беркліївської групи. У відповідь на це 1971 року Ґіорсо підтвердив, що таке явище мало місце, і пояснив присутність зазначених ліній як результат опромінювання свинцевих домішок у мішені. Дані про це не були ним згадані в роботі через обмеження стосовно обсягу статті, які висуваються при публікації в журналі «[[Physical Review Letters]]». Він зазначив, що вплив фонових ефектів у його роботі був врахований, а також повторив експеримент із варіюванням умов і засвідчив, що фонові дані не впливають на результати експерименту.<ref>{{Стаття | author =Ghiorso, A., Nurmia, M., Harris, J., Eskola, K., Eskola, P. | title =Defence of the Berkeley Work on Alpha-emitting Isotopes of Element 104 | url = | journal =Nature | date =1971 | volume =229 | issue = | pages = 603—607 | issn = | doi =10.1038/229603a0 | accessdate = }} {{ref-en}}</ref><ref name="Hyde"></ref>
 
У подальших дослідженнях радянська група розробила новий метод, який дав змогу на новому рівні відтворити синтез ізотопу <sup>260</sup>104, проведений 1964 року. Зокрема, вони встановили, що період спонтанного поділу є значно меншим від попередніх даних (100±50&nbsp;мс проти 300). Отримані дані узгоджувалися з тими, що були раніше отримані науковцями з Берклі.<ref name="Hyde"></ref>
 
Відкритим залишалося питання періоду напіврозпаду для ізотопу <sup>260</sup>104. У 1975 році дубненська група провела свій дослід, опромінюючи мішень з <sup>246</sup>Cm пучком <sup>18</sup>O і зафіксувавши утворення цільового ізотопу з періодом напіврозпаду 80±20&nbsp;мс, про що повідомила Ґіорсо. Аналогічні результати планувалося отримати і науковою групою від чотирьох американських лабораторій та спостерігача від Дубни за реакцією <sup>249</sup>Bk(<sup>15</sup>N, 4n) <sup>260</sup>104, однак жодної активності із часом у 80&nbsp;мс помічено не було. Ці дані, а також хронологічний огляд експериментів, були оприлюднені 26 травня 1976 року на 3-ійй конференції «Nuclei Far From Stability» ([[Каржез]], [[Франція]]) у доповіді Ґіорсо<ref>{{Стаття | author =Ghiorso, A. | title =Final resolution of the element 104 question | url =http://www.iaea.org/inis/collection/NCLCollectionStore/_Public/08/312/8312031.pdf | journal =3rd International Conference On Nuclei Far From Stability | date =1976 | volume = | issue = | pages = | issn = | doi = | accessdate = }} {{ref-en}}</ref>, яку розкритикував Друїн.<ref name="Hyde"></ref>
 
У квітні ій вересні 1976 року дубненськими науковцями (за присутності делегата від Берклі) було проведено взаємодію <sup>249</sup>Bk(<sup>15</sup>N, 4n) <sup>260</sup>104 та отримано значення напіврозпаду 76±8&nbsp;мс. У 1985 році від американської сторони з'явилися набагато точніші результати, зокрема 21±1,1&nbsp;мс для реакції <sup>248</sup>Cm та <sup>16</sup>O. Того ж року під керівництвом [[Тер-Акопян Гурген Мкртичевич|Гургена Тер-Акопяна]] лабораторія в Дубні отримала досить близькі результати&nbsp;— 28±6&nbsp;мс.<ref name="Hyde"></ref>
 
=== Елемент 105 ===
Рядок 69:
| width2 = {{#expr: (150 * 1157 / 1536 ) round 0}}
}}
Перші спроби синтезувати елемент 105 були здійснені вздійснила 1968 роціроку дубненськоюдубненська групоюгрупа&nbsp;— вонивчені провели бомбардування мішені з [[Америцій|<sup>243</sup>Am]] пучком частинок <sup>22</sup>Ne з енергією 123&nbsp;МеВ, однак не отримали позитивного результату. Лише за два роки потому, провівши у лютому—липнілютому&nbsp;— липні 1970 року серію експериментів, їм вдалося отримати цільовий елемент за реакціями:
: <sup>243</sup>Am (<sup>22</sup>Ne, 4n) <sup>261</sup>105
: <sup>243</sup>Am (<sup>22</sup>Ne, 5n) <sup>260</sup>105
Рядок 78:
Такі ж результати були отримані науковою групою В.&nbsp;Друїна, яка провела свій експеримент двома місяцями пізніше.<ref name="Discovery+conclusions"></ref>
 
Вчені з Берклі дали синтезованому елементу назву Ганій (Ha)&nbsp;— на честь німецького фізика [[Отто Ган|Отто Гана]], а дубненська група&nbsp;— Нільсборій (Ns)&nbsp;— на честь датчанина [[Нільс Бор|Нільса Бора]]. Обидва вчені є лауреатами [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] (уз [[Нобелівська премія з хімії|хімії]] та [[Нобелівська премія з фізики|фізиціфізики]] відповідно).
 
=== Елемент 106 ===
Рядок 132:
 
== Позиції міжнародних комісій ==
Згідно рішення IUPAC, прийнятого в 1947 році на 14-ійй конференції в [[Лондон]]і, першовідкривачі елемента вже не мали виключного права давати йому назву, а лише могли запропонувати її. Ключову роль тоді почала відігравати Комісія IUPAC з номенклатури неорганічної хімії ({{lang-en|Commission on Nomenclature of Inorganic Chemistry}}), яка після фахової та публічної оцінки придатності назви могла рекомендувати її Раді IUPAC для прийняття<ref name="Recommendations 2002">{{Стаття | author = Koppenol, W. H. | title =Naming of New Elements (IUPAC Recommendations 2002) | url =http://www.iupac.org/publications/pac-2007/2002/pdf/7405x0787.pdf | journal =Pure & Appl. Chem | date =2002 | volume =74 | issue =5 | pages = 787—791 | issn = | doi = | accessdate = }} {{ref-en}}</ref>.
 
=== 1974 рік ===