Симфонічний метал: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 33:
У [[дез-метал]]і симфонічний напрямок як єден з основних в альбомах [[Lepaca Kliffoth]] та [[Theli]] окреслив екс-[[Екстремальний метал|екстрим]] колектив [[Therion]] котрий, з виходом «[[Theli]]», вважається основоположником симфо-металу як окремого жанру металу. Вони перші почали проводити експерименти по поєднанню жіночого оперного вокалу та металу. У наступному році вийшли дебютні платівки одразу трьох груп, які здійснили в подальшому значний вплив на жанр. [[Nightwish]] i [[Rhapsody of Fire|Rhapsody]] використовували симфонічні аранжування на основі паверу.
В той же час дебютна платівка [[Within Temptation]] породила ''«голландську гілку»'' гламур-симфо, надалі популяризовану проектами Марка Янсена: [[After Forever]] та [[Epica]]. На відміну від скандинавів стилістика нідерландців характеризувалася збільшенням клавішних партій, виконанням на межі з індастріалом та [[Європоп|поп-музикою]], і зменшеною часткою чи майже повною відсутністю оперного вокалу на користь попсового (Epica). Саме у цьому напрямі діяли, звичні до необтяжених текстів та попси, українські гурти 2000-х: [[Mizantropia]], [[Delia]], [[Symfomania]] тощо.
Популярність симфо-металу швидко зростала і це позначилось на [[блек-метал]]і. Такі гурти як [[Cradle of Filth]] і [[Dimmu Borgir]], що вирізнялися мелодичністю, стали активно використовувати клавішні, які почали домінувати в їхній музиці, що суперечило канонам блек-металу. Майже в той самий час сформувались такі гурти як [[Bal-Sagoth]] i [[Summoning]], що використовували клавішні і оркестр не менш активно, ніж гітари. Продовженням цього розвитку стала творчість групи Sariola, яка поєднала оркестральний блек-метал з жіночим вокалом. В кінці 90-х на початку 2000-х зявився цілий ряд гуртів, що розвивали лінію «оперного металу». Серед них [[After Forever]], [[Epica]], [[Leaves Eyes]], [[Edenbridge]], [[Tristania]].
| |||