Гренландське море: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Zvr (обговорення | внесок) |
Zvr (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 28:
[[Файл:Norwegian_Sea_map_no.png|thumb|Гренландське море на тлі Північної Атлантики]]
'''Гренландське море''' — [[акваторія]], що розташована між [[Гренландія|Гренландією]], [[Ісландія|Ісландією]], [[Шпіцберген]]ом та островом [[Ян-Маєн]]. Визначають як частину [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого океану]]<ref>[http://www.marbef.org/data/gazetteer.php?p=details&id=2356 Greenland Sea], MarBEF Data System – European Marine Gazetteer</ref>, так і в складі [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]]<ref name="Reddy2001">{{cite book|last=Reddy|first=M. P. M.|title=Descriptive Physical Oceanography|url=http://books.google.com/books?id=2NC3JmKI7mYC&pg=PA8|accessdate=26 November 2010|year=2001|publisher=Taylor & Francis|isbn=978-90-5410-706-4|page=8}}</ref>
Загальна площа моря близько 1.205.000 км², середня глибина 1440 [[метр]], об'єм - 2.408.000 km³<ref name="kos54">A. G. Kosti︠a︡noĭ, Jacques C. J. Nihoul, V. B. Rodionov: ''Physical oceanography of frontal zones in the subarctic seas'', Gulf Professional Publishing, 2004, ISBN 0-444-51686-7, S. 54</ref>▼
Море має арктичний клімат з регулярними північними вітрами і температурою що рідко піднімається над 0° C. До кінця ХХ сторіччя містив льодовиковий язик Одден, що простягався на схід від краю [[Гренландський льодовиковий щит|Гренландського льодовикового щита]] у межах 72 - 74° N протягом зими і діяв як ключовий зимовий терен утворення льоду в Арктиці. [[Західна Крига]] утворюється взимку в цьому морі, до півночі від Ісландії, між Гренландією і островами Ян-Маєн. Ця акваторія є одним з провідних ареалів розповсюдження [[Лисун гренландський|лисуна гренландського]] і [[Cystophora cristata|хохлача]], на яких полювали понад 200 років.
Рядок 41 ⟶ 43:
* На заході: східне та північно-східне узбережжя Гренландії від [[мис Нансена|мису Нансена]] ({{Coord|68|15|N|29|30|W|display=inline}}) до найпівнічнішої точки Гренландії.
==
Дно Гренландського моря складається з трьох басейнів: Ісландський басейн, що має максимальну глибину близько 2800 метрів, невеликий басейн Ян-Маєн і великий
▲Загальна площа моря близько 1.205.000 км², середня глибина 1440 [[метр]], об'єм - 2.408.000 km³<ref name="kos54">A. G. Kosti︠a︡noĭ, Jacques C. J. Nihoul, V. B. Rodionov: ''Physical oceanography of frontal zones in the subarctic seas'', Gulf Professional Publishing, 2004, ISBN 0-444-51686-7, S. 54</ref>
▲Дно Гренландського моря складається з трьох басейнів: Ісландський басейн, що має максимальну глибину близько 2800 метрів, невеликий басейн Ян-Маєн і великий Гренландский басейн, в якому знаходиться найглибша частина моря. Обмежені на півдні [[Данський поріг|Данським порогом]], на сході [[хребет Мона|хребтом Мона]] і [[хребет Книповича|хребтом Книповича]] (частини [[Серединно-Атлантичний хребет|Серединно-Атлантичного хребта]]), на заході і півночі [[хребет Ян-Маєн|хребтом Ян-Маєн]]. На заході, дно піднімається спочатку повільно, а потім швидко до широкого Гренландського шельфу. Мул заповнює підводні жолоби і ущелини; мулисті піски, гравій, валуни, і інші продукти ерозії покривають шельф та хребти.
Хоча найглибша точка всередині моря 4846 метрів, глибина до 5669 м <ref>Martin Klenke, Hans Werner Schenke: ''A new bathymetric model for the central Fram Strait''. In: ''Marine geophysical researches'' 23, 2002, S. 367–378, {{DOI|10.1023/A:1025764206736}}</ref> були виміряна у [[безодня Моллой|безодні Моллой]], [[протока Фрама]], що з'єднує море з Північним Льодовитим океаном на півночі ([[Море Ванделя]])<ref>{{Cite journal|id={{hdl|10013/epic.16261}} |author=Soltwedel, T., Miljutina, M., Mokievsky, V., Thistle, D., Vopel, K.|year=2003|title=The meiobenthos of the Molloy Deep (5600 m), Fram Strait, Arctic Ocean|journal=[[Vie et Milieu]]|volume=53|issue=1|pages=1–13}}</ref>
Шельф у Ісландії простягається на 90-100 км і розчленований підводними долинами. Ширина шельфу у Східній Гренландії змінюється від 90 до 340 км. Біля Західного Шпіцбергену шельф має ширину 30-60 км, а у о. Ведмежий утворює велике горбисте плато - Ведмеженську банку. Для материкового схилу характерна крутизна 3-4°, місцями він ускладнений уступами. Ложе Гренландського моря розкраєно Гренландським хребтом на дві глибокі западини: Північну - з глибинами 3100-3200 м і рівним дном і Південну - з глибинами 3500-3700 м і відносно складним рельєфом дна.
== Клімат ==
Рядок 54 ⟶ 56:
== Гідрологія ==
Центральна та північна частини Гренландського моря щільно насичені плаваючими криговими полями, а взимку вкриваються суцільною кригою, що практично унеможливлює судноплавство.
===Течії===▼
Східною частиною прямує тепла [[Шпіцбергенська течія]], частина [[Гольфстрім]]у, що поступово охолоджується і занурюється під поверхню Північного Льодовитого океану, повертається на південь у вигляді холодної [[Східно-Гренландська течія|Східно-Гренландської течії]] і є важливою частиною конвеєрної стрічки Атлантики, що транспортує холод з північних районів до півдня і прямує західною частиною моря. Поверхневі течії утворюють циклональний кругообіг<ref name=whirl>{{Cite book|url=http://books.google.com/books?id=UpyuBF4qyJ0C&pg=PA217|pages=216–217|title=Ocean processes in climate dynamics: global and mediterranean examples|author1=Malanotte-Rizzoli, Paola |author2=Robinson, Allan R. |publisher=Springer|year=1994|isbn=0-7923-2624-5}}</ref>▼
Гренландське море, разом з [[Баренцове море|Баренцовим морем]] і [[море Лабрадор|морем Лабрадор]] є одним з головних місць утворення [[глибинна вода|глибинної води]] північної півкулі<ref name="ake17">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0-387-36637-7, S. 17</ref> У зв'язку з цим це одне з небагатьох морів, де існує прямий зв'язок між різними шарами води на різних глибинах<ref name="ake122">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0-387-36637-7, S. 122</ref>▼
Гідрологія Гренландського моря в основному визначається [[Східно-Гренландська течія|Східно-Гренландською поверхневою течією]], що прямує з північно-сходу на південний-захід, що є продовженням [[Трансарктична течія|Трансарктичної течії]], яка перетинає Льодовитий океан. Потужність досягає по глибині 600 метрів, де вона обмежена з долу Гренландським континентальним шельфом. На поверхні, вона посилюється частими північно-східними вітрами що досягають швидкості 25 см/с. На схід від течії, існує зворотна течія. Влітку Східно-Гренландська течія прямує значно далі на схід, ніж взимку<ref name="ake127">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0387366377, S. 127</ref> На північ від Ян-Маєн, відбувається циклональний кругообіг води. в центрі якого, в свою чергу, проходить конвекція поверхневої і глибинної води. ▼
===Температура води===
На поверхні моря температура підвищується в основному із заходу на схід і в дещо меншій мірі - з півночі на південь.
Взимку майже на всій акваторії поверхнева температура дорівнює -1-1,8°C. Нульова ізотерма проходить від Данської протоки, на схід від Ян-
Розподіл температури води з глибиною в цей сезон характеризується підвищенням до 0°C на глибинах 100 - 300 м і подальшим зниженням до -0,9-1,1°C у дна на заході. У східних і північно-східних акваторіях, де відчутно вплив атлантичних вод, температура від поверхні декілька знижується до глибин 50-100 м, потім знову підвищується на глибинах 300-500 м і далі знижується до від'ємних значень від глибин 1000 м і до дна. Влітку поверхня моря прогрівається. Величини поверхневої температури (близько-0,5°C) зберігаються в порівняно вузькій смузі уздовж східного узбережжя Гренландії. В інших акваторіях моря температура води змінюється в інтервалах 0-5°C, підвищуючись із заходу на схід. У північних берегів Ісландії вона досягає середніх величин 7-8°C, але в найтепліші місяці (липень і серпень) підвищується до 9-10°C.
Влітку температура води порівняно мало змінюється з глибиною. На півночі вона трохи знижується від поверхні до дна. У південно-західних берегів Шпіцбергена температура підвищується від поверхні до глибин 50 м приблизно на 1°C, а потім знижується до дна. У глибших районах східної акваторії моря деяке підвищення температури води спостерігається на глибинах 200-300 м, що пов'язано з впливом теплих атлантичних вод. На глибинах понад 1000 м температура води всюди трохи нижче 0°C.
▲===Течії===
▲Східною частиною прямує тепла [[Шпіцбергенська течія]], частина [[Гольфстрім]]у, що поступово охолоджується і занурюється під поверхню Північного Льодовитого океану, повертається на південь у вигляді холодної [[Східно-Гренландська течія|Східно-Гренландської течії]] і є важливою частиною конвеєрної стрічки Атлантики, що транспортує холод з північних районів до півдня і прямує західною частиною моря. Поверхневі течії утворюють циклональний кругообіг<ref name=whirl>{{Cite book|url=http://books.google.com/books?id=UpyuBF4qyJ0C&pg=PA217|pages=216–217|title=Ocean processes in climate dynamics: global and mediterranean examples|author1=Malanotte-Rizzoli, Paola |author2=Robinson, Allan R. |publisher=Springer|year=1994|isbn=0-7923-2624-5}}</ref>
▲Гренландське море, разом з [[Баренцове море|Баренцовим морем]] і [[море Лабрадор|морем Лабрадор]] є одним з головних місць утворення [[глибинна вода|глибинної води]] північної півкулі<ref name="ake17">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0-387-36637-7, S. 17</ref> У зв'язку з цим це одне з небагатьох морів, де існує прямий зв'язок між різними шарами води на різних глибинах<ref name="ake122">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0-387-36637-7, S. 122</ref>
▲Гідрологія Гренландського моря в основному визначається [[Східно-Гренландська течія|Східно-Гренландською поверхневою течією]], що прямує з північно-сходу на південний-захід, що є продовженням [[Трансарктична течія|Трансарктичної течії]], яка перетинає Льодовитий океан. Потужність досягає по глибині 600 метрів, де вона обмежена з долу Гренландським континентальним шельфом. На поверхні, вона посилюється частими північно-східними вітрами що досягають швидкості 25 см/с. На схід від течії, існує зворотна течія. Влітку Східно-Гренландська течія прямує значно далі на схід, ніж взимку<ref name="ake127">Hendrik Mattheus van Aken: ''The oceanic thermohaline circulation: an introduction'', Springer, 2007, ISBN 0387366377, S. 127</ref> На північ від Ян-Маєн, відбувається циклональний кругообіг води. в центрі якого, в свою чергу, проходить конвекція поверхневої і глибинної води.
===Водні маси===
| |||