Море Лаптєвих: відмінності між версіями

Як показали дослідження, в сучасну епоху материкове узбережжі Моря Лаптєвих піднімається. Відносна швидкість [[ізостатичне підняття|ізостатичного підняття]] збільшується із заходу на схід від 2,2 мм/рік в затоці Булункан (бухта Тіксі) до 6,7 мм/рік у мису Шалаурова.

 

Архіпелаг Північна Земля є продовженням палеозойської і мезозойської складчастості півострова Таймир, а Новосибірські острови в більшій своїй частині є продовженням мезозойської і кайнозойської складчастості [[Верхоянський хребет|Верхоянського хребта]]. Найголовніші особливості рельєфу дна Моря Лаптєвих визначилися піздньонеогеновими - ранньоплейстоценовими тектонічними розривами. В процесі геологічного розвитку морі Лаптєвих неодноразово зазнавало трансгресії і регресії. Стародавні ерозіонні форми рельєфу дна були сформовані в кінці [[пліоцен]]у-початку [[плейстоцен]]у при відносному зниженні рівня моря (на 400- 500 м нижче сучасного рівня). У цей період берегова лінія розташовувалася на місці верхнього краю материкового схилу. На початку [[верхній плейстоцен|верхнього плейстоцену]] рівень моря був на 80-100 м вище сучасного. Пізніше він почав поступово знижуватися і досяг положення, близького до сучасного, в період [[Сартанське заледеніння|Сартанського заледеніння]] - 20 Кілороків тому.